1У відповідь Ісус знову заговорив до них у притчах, кажучи:
2Схоже Царство Небесне на одного чоловіка - царя, що справив весілля своєму синові.
3Послав своїх рабів закликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
4Тоді знов послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: ось я приготував мій бенкет, моїх волів та годовану худобу зарізано і все готове; ходіть на весілля.
5А вони, знехтувавши, відійшли: один на своє поле, другий на свій торг;
6інші ж, схопивши його рабів, познущалися з них і повбивали.
7Цар розгнівався, послав своїх вояків, вигубив убивць і спалив їхнє місто.
8Тоді каже своїм рабам: Весілля готове, а запрошені були негідні;
9тож ідіть на роздоріжжя і кого зустрінете, кличте на весілля.
10Вийшовши на дороги, ті раби зібрали всіх, кого знайшли, - і злих і добрих; і наповнилася весільна світлиця гістьми.
11Цар прийшов подивитися на тих, що зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг,
12і каже йому: Друже, чому ти увійшов сюди без весільного одягу? Той мовчав.
13Тоді сказав цар слугам: Зв'яжіть йому ноги й руки та вкиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів.
14Бо багато є запрошених, але мало обраних.
15Тоді фарисеї пішли і вчинили раду, щоб зловити Його на слові.
16І послали до Нього своїх учнів з іродіянами, кажучи: Учителю, знаємо, що ти є правдомовний, справедливо навчаєш Божої дороги і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей.
17Тож скажи нам, як тобі здається: чи належить давати податок кесареві чи ні?
18Зрозумівши їхню злобу, Ісус сказав: Чому Мене випробовуєте, лицеміри?
19Покажіть мені податкову монету. Вони принесли Йому динарій.
20А Він каже їм: Чий це образ і напис? Відповідають: Кесарів. Тоді Він каже їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Боже - Богові.
21***
22Почувши це, ті здивувалися і, лишивши Його, відійшли.
23Того дня приступили до Нього садукеї, які твердять, що не існує воскресіння, і запитали Його,
24кажучи: Учителю, Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, хай його брат візьме жінку його і воскресить насіння брата свого.
25Було у нас семеро братів: і перший, одружившись, помер, не маючи насіння, залишив дружину свою своєму братові;
26так само й другий і третій - аж до сьомого.
27Після всіх померла й жінка.
28Тож у воскресінні котрого з сімох буде вона дружиною? Бо всі мали її.
29У відповідь Ісус сказав їм: Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої;
30бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі.
31Щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке твердить:
32Я є Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. Бог не мертвих, а живих.
33І почувши це, люди були вражені Його наукою.
34А фарисеї, почувши, що Він замкнув уста садукеям, зібралися разом,
35і один з них, законовчитель, запитав, випробовуючи Його:
36Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
37Він же сказав йому: Люби Господа Бога твого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою;
38це є перша і найбільша заповідь.
39Друга -подібна до неї: люби свого ближнього, як самого себе.
40На ці дві заповіді спираються увесь закон і пророки.
41Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх, кажучи:
42Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
43Він мовить їм: То як же Давид у дусі називає Його Господом, кажучи:
44Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги?
45Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути йому Сином?
46І ніхто не міг відповісти Йому ні слова, і від того дня ніхто не наважувався більше Його запитувати.