1Коли наблизилися до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до Оливної гори, Ісус послав двох учнів,
2повелівши їм: Ідіть у село, що перед вами; відразу знайдете ослицю на прив'язі і ослятко з нею; відв'яжіть і приведіть до Мене.
3Коли хтось вам щось скаже, то відповісте, що Господь їх потребує, і тут же відішле їх.
4Сталося це, щоб збулося сказане пророком, який мовив:
5Скажіть сіонській дочці: Ось твій Цар прямує до тебе, лагідний і верхи на ослиці та ослятку, синові под'яремної.
6Учні пішли і зробили так, як їм звелів Ісус,
7привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них.
8А великі юрби стелили свою одіж по дорозі, інші зрізали гілля з дерев і клали по дорозі.
9Люди, що йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, кажучи: Осанна Синові Давидовому: благословен, хто йде в ім'я Господнє; осанна на висотах.
10Коли Він увійшов до Єрусалима, захвилювалося ціле місто, питаючи: Хто це такий?
11А юрби казали: Це Ісус, Пророк із Назарета Галилейського.
12Ісус увійшов до храму і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів і ослони тих, що продавали голубів,
13і каже їм: Написано: Мій дім назветься домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників.
14Приступили до Нього сліпі та кульгаві в храмі, і Він вилікував їх.
15Архиєреї та книжники, побачивши чуда, які Він творив, і дітей, що вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому,
16обурилися і сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус відповів їм: Так. Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, що ссуть, здобуду хвалу?
17Лишивши їх, вийшов геть з міста до Витанії і там замешкав.
18Уранці, повертаючись до міста, зголоднів.
19Побачивши одну смоковницю при дорозі, підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде з тебе плоду. І смоковниця враз усохла.
20Учні, побачивши це, здивувалися і кажуть: Як це - смоковниця вмить усохла?
21У відповідь Ісус сказав їм: Щиру правду кажу вам, якщо матимете віру і не сумніватиметесь, то не тільки зробите те, що зі смоковницею, але коли й цій горі скажете: піднесися і кинься в море - так і станеться.
22І все, що попросите в молитві з вірою, - одержите.
23Коли ввійшов Він до храму, приступили архиєреї і старшини народу до Нього, коли навчав, і питають: Якою владою ти це чиниш? І хто тобі дав цю владу?
24У відповідь Ісус сказав їм: Поставлю і Я вам одне запитання; - якщо на нього відповісте мені, то і Я вам скажу, якою владою це чиню.
25Хрещення Іванове звідкіля було? З неба чи від людей? Вони міркували між собою: Якщо скажемо: з неба, - скаже нам: то чому ви не повірили Йому?
26Якщо ж скажемо: від людей, - боїмося народу, бо всі мають Івана за пророка.
27І відповіли Ісусові і сказали: Не знаємо. Тоді і Він мовив їм: І Я вам не скажу, якою владою це чиню.
28Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Дитино іди, попрацюй сьогодні у винограднику.
29Він у відповідь сказав: Не хочу; а пізніше, розкаявшись, пішов.
30Приступивши до другого, сказав так само. Той у відповідь сказав: Я іду, пане, але не пішов.
31Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший. Мовить їм Ісус: Щиру правду кажу вам, що митники й розпусниці випереджають вас у Царстві Божому.
32Бо прийшов до вас Іван дорогою справедливости, та ви не повірили йому; а митники й розпусниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не розкаялися, і потім аби повірити йому.
33Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, що насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому чавильню, збудував башту, найняв робітників і відійшов.
34Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти плоди свої.
35Робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням.
36Тоді він послав інших рабів, численніших від перших, але й з ними вчинили так само.
37Нарешті послав до них свого сина, кажучи: посоромляться мого сина.
38Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: цей - спадкоємець; ходімо убиймо його і матимемо його спадщину;
39і схопивши його, викинули геть із виноградника та вбили.
40Тож коли прийде господар виноградника, що зробить тим робітникам?
41Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які віддаватимуть його плоди вчасно.
42Каже їм Ісус: Чи не читали ви ніколи в Писаннях: Камінь, котрий будівничі відкинули, як непридатний саме він став наріжним: від Господа це сталося і є дивним в у очах наших?
43Тому це кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дасться народові, який даватиме його плоди.
44І хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того розчавить.
45Почувши Його притчі, архиєреї і фарисеї зрозуміли, що говорить про них;
46і намагалися Його схопити, та злякалися людей, що мали Його за пророка.