Mark 6
1 Вийшов звідти, приходить до свого рідного краю, а за ним ідуть Його учні.
2 І як настала була субота, почав навчати в синаґозі; а численні слухали й дивувалися, кажучи: Звідки в нього це, і що за мудрість дана Йому, і що за чуда творяться Його руками?
3 Хіба він не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? І чи не Його сестри посеред нас? І спокушалися через нього.
4 А Ісус їм відповідав, що пророк не лишається без пошани, хіба лишень у своїм ріднім краї, серед своїх рідних і в своїм домі.
5 І не міг там жодного чуда зробити, тільки оздоровив кількох недужих, поклавши на них руки.
6 І дивувався їхньому невірству. І обходив села довколишні, навчаючи.
7 Закликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
8 Сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу - тільки один жезл: [ані палиці,] ані хліба, ані торби, ані мідяків у пояс,
9 але щоб взули сандалі і не зодягалися в дві одежі.
10 Говорив їм: Куди лишень ввійдете до хати, там будьте, доки не вийдете звідти.
11 І коли б в якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг - як свідчення проти них. [Щиру правду кажу вам - легше буде Содомові й Гоморрі в день судний, ніж містові тому].
12 Вийшовши, проповідували, щоб покаялися,
13 виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували оливою - і зцілювали.
14 Почув був цар Ірод, бо відоме стало Його ім'я; говорив, що це Іван Хреститель з мертвих устав, тому й такі сили нуртують у ньому.
15 Інші ж казали, що це Ілля. Ще інші вважали, що то пророк або один із пророків.
16 Почувши, Ірод сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскрес.
17 Бо Ірод, пославши, схопив був Івана, посадив його у в'язницю - через Іродіяду, дружину свого брата Пилипа, бо з нею одружився.
18 Бо Іван сказав Іродові: не годиться тобі мати за жінку дружину свого брата.
19 Іродіяда гнівалася на нього, захотіла його вбити, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, охороняв його; слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
21 Як настав догідний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував вечерю для своїх вельмож, тисячних, галилейських старшин,
22 ввійшла донька Іродіяди і танцювала; догодила Іродові й тим, що сиділи з ним при столі. Сказав цар дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі.
23 І заприсягався їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
24 Вийшла та спитала в матері: Чого попросити? Вона сказала: Голови Івана Хрестителя.
25 І тут же притьмом підійшла до царя, попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав мені ти на полумиску голову Івана Хрестителя.
26 Засмутився цар, але через клятву і тих, що сиділи при столі, не захотів їй відмовити.
27 Тут же цар послав ката, наказав принести його голову. Той пішов, відрубав його голову у в'язниці
28 і приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина піднесла її своїй матері.
29 І коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поклали його до гробниці.
30 Посходилися апостоли до Ісуса і сповістили Йому про все - скільки зробили і що навчили.
31 І каже їм: Підіть самі подалі від люду, на самоту та відпочиньте трохи. Бо таки багато було тих, що приходили й відходили, навіть не було коли підкріпитися.
32 І віддалилися човном на самоту у відлюдне місце.
33 Та побачили їх, як пливли, пізнав їх багато хто. Пішки збіглися туди з усіх міст, випередили їх.
34 Вийшовши, побачив Ісус численний натовп, змилосердився над ними; були так, як ті вівці, що не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
35 Минуло багато часу і учні, приступивши до нього, говорили, що місце відлюднє, а час уже пізній,
36 тож відпусти їх, щоб пішли до навколишніх сіл і слобід та купили собі чогось їсти.
37 Він же, відповівши, сказав їм: Дайте ви їм їсти. І відповідають Йому: Чи, піти, маємо купити за двісті динаріїв хліби і дати їм їсти?
38 Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І дізнавшись, кажуть: П'ять і дві рибини.
39 І звелів їм посадити всіх гуртами на зеленій траві.
40 Посідали група за групою по сто та по п'ятдесят.
41 Узявши п'ять хлібів та дві рибини, поглянувши на небо, поблагословив і розломив хліби і давав учням своїм, щоб клали перед ними, а обидві рибини всім розділив.
42 Усі їли й наситилися,
43 а зібрали з того, що лишилося, та з риб - дванадцять повних кошиків.
44 А тих, що споживали хліб, було із п'ять тисяч душ.
45 І тут же змусив своїх учнів сісти в човен і плисти на той бік до Витсаїди раніше за нього, а він тим часом відпустить натовп.
46 Відпустивши, пішов на гору помолитися.
47 Як настав вечір, човен був серед моря, а він сам - один на суходолі.
48 Побачивши, що втомилися від веслування, - бо вітер дув проти них, - біля четвертої сторожі ночі підійшов до них, йдучи морем, і хотів їх поминути.
49 Вони ж, побачивши, що він іде морем, подумали, що це привид, і закричали;
50 бо всі Його побачили й стривожились. І тут же заговорив до них, і каже ім: Сміливіше, це я, не бійтеся.
51 Увійшов до них у човен - і вітер ущух.
52 А вони подумки все ще жахалися, бо не зрозуміли чуда з хлібами, оскільки серце їх було закам'янілим.
53 Перепливши, прибули до Генезаретської землі, й причалили.
54 Як вийшли з човна, [люди] відразу впізнавши Його;
55 оббігли всю ту околицю і почали на ношах приносити хворих - скрізь, де б він не з'явився.
56 І куди б не входив, - до сіл, міст, поселень, - скрізь клали на перехрестях доріг недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися; ті, що доторкалися до нього, видужували.