1І перепливли на другий бік моря до землі Гадаринів.
2Щойно вийшов він із човна, тут же перестрів Його чоловік з гробниць, що мав духа нечистого.
3Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати й ланцюгами,
4бо коли часто в'язали його путами і кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати;
5і завжди, ніч і день, був у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння.
6Та, побачивши Ісуса здаля, побіг і вклонився Йому.
7І закричавши сильно, каже: Що тобі до мене, Ісусе Сину Бога Всевишнього? Заклинаю тебе Богом, не муч мене!
8Бо говорив йому: Нечистий душе, вийди з людини!
9І питав його: Яке твоє ім'я? Каже: Леґіон моє ім'я, бо нас багато.
10І дуже благав Його, щоб не виганяв їх звідси.
11Паслося там на горі велике стадо свиней.
12Просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми.
13І дозволив їм. І повиходили нечисті духи, увійшли в свиней; кинулося стадо з кручі в море, - десь зо дві тисячі, - і втопилося в морі.
14А ті, що пасли, втекли й сповістили в місті і в селах; і вийшли побачити, що сталося.
15Приходять до Ісуса, бачать біснуватого - того, що мав леґіона, - який сидить зодягнений, при своїм розумі, - і злякалися.
16Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней.
17І почали благати Його відійти від їхньої землі.
18Як увійшов він до човна, то просив Його біснуватий, щоб бути з ним.
19І не дозволив йому, але сказав йому: Іди до своєї оселі, до своїх, сповісти їм, що тобі Господь зробив, як змилосердився над тобою.
20І пішов він та й почав проповідувати у Десятимісті про те, що зробив йому Ісус; і всі дивувалися.
21Як переплив Ісус човном знову на другий бік, зібралася численна юрба довкола нього; і він був біля моря.
22Приходить один із старшин синаґоґи на ім'я Яір і, побачивши Його, падає до ніг,
23і дуже просить кажучи: Донька моя при смерті. Якби ж ти Прийшов й поклав на неї руки, щоб урятувалася й жила.
24І пішов з ним. За ним ішов великий натовп, тиснув Його.
25І жінка, що страждала від кровотечі дванадцять років
26та багато натерпілася від численних лікарів, - витратила все своє майно і жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, -
27почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу.
28Говорила, що якщо лиш доторкнуся до Його одягу, - видужаю.
29І тут же припинилася її кровотеча і відчула в тілі, що вилікувалася від хвороби.
30Тієї ж миті Ісус відчув у собі, що сила вийшла з нього; обернувшись до натовпу, казав: Хто доторкнувся до мого одягу?
31Говорили Йому Його учні: Ти ж бачиш, що натовп тіснить тебе, і питаєш: Хто доторкнувся до мене?
32І оглядався, щоб побачити ту, яка це зробила.
33Жінка ж, злякавшись і тремтячи, знаючи, що сталося з нею, прийшла і впала перед ним, сказала Йому всю правду.
34Він же сказав до неї: Дочко, віра твоя врятувала тебе, іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.
35Коли він ще говорив, приходять від старшини синаґоґи та й кажуть, що донька твоя померла, навіщо ще турбувати Учителя?
36Ісус, почувши мовлене, каже старшому синаґоґи: Не бійся, тільки віруй.
37І не дозволив, щоб за ним хтось ішов, за винятком Петра, Якова й Івана - брата Якова.
38І приходять у дім старшого синаґоґи; бачить сум'яття і тих, що дуже плакали й голосили.
39Увійшовши, каже їм: Чому метушитеся і плачите? Дівчина не померла, а спить.
40І сміялися з нього. Він же, провівши всіх, бере батька й матір дівчини та тих, що були з ним, і входить туди, де лежало дівча.
41І, взявши дівчину за руку, каже їй: Таліта кум, - що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань!
42І вмить підвелася дівчина й ходила, бо мала дванадцять років. І жахнулися одразу від великого дива.
43Та наказав їм дуже, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй їсти.