1Через два дні була Пасха й Опрісноки. Архиєреї та книжники вишукували, як Його підступом схопити і вбити.
2Але, казали, щоб не на свято, аби не було якогось заколоту в народі.
3Коли був він у Витанії в оселі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, що мала алебастрову пляшечку дорогоцінного пистикійського нардового мира. Надбивши алебастрову пляшечку, поливала Йому голову.
4Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?
5Це миро можна продати більщ як за триста динаріїв та роздати бідним! Усе докоряли їй.
6Ісус сказав: Лишіть її. Навіщо її бентежите? Вона добру справу зробила мені!
7Завжди маєте бідних біля себе, і будь-коли можете робити їм добро; мене ж не завжди маєте.
8Що вона могла - те й зробила: заздалегідь змастила моє тіло перед похороном.
9Щиру правду кажу вам: де тільки проповідуватиметься [ця] Євангелія по всьому світі, - це, що вона зробила, буде сказано в її пам'ять.
10І Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до архиєреїв, щоб Його їм видати.
11А вони, як те почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в сприятливий час видати.
12Першого дня Опрісноків, коли жертвували на пасху, говорять Йому Його учні: Де хочеш, щоб приготували ми пасху, щоб спожив ти?
13Посилає двох своїх учнів, каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який воду в глечикові нестиме, - ідіть за ним.
14Куди ввійде, - скажіть господареві дому, що Вчитель каже: Де моя світлиця, в якій споживатиму з моїми учнями пасху?
15І той вам покаже велику світлицю - прибрану, готову: тут і приготуйте нам.
16І відійшли учні, і прийшли до міста, і знайшли так, як сказав їм, - і приготували пасху.
17Коли настав вечір, приходить з дванадцятьма.
18Як сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Щиру правду кажу вам, що один з вас, що їсть зі мною, видасть мене.
19Почали вони сумувати і питати Його один за одним: Чи не я, бува, [і інший: Чи я]?
20Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, що вмокає зі мною в одній мисці.
21Людський Син іде так, як написано про нього. Горе тій людині, через яку Син Людський буде зраджений. Краще було б тій людині не народжуватися.
22Як вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, дав їм і сказав: Візьміть, [споживайте], це тіло моє.
23Узяв чашу, хвалу сказав, дав їм - і всі пили з неї.
24Промовив їм: Це моя кров [Нового] Завіту, що проливається [за багатьох].
25Щиру правду кажу вам, що більше не питиму плоду виноградного до того дня, коли Його питиму новим - у Божому Царстві.
26І заспівавши, вийшли на Оливну гору.
27Каже їм Ісус, що: Всі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря - і розбредуться вівці.
28Але потім, коли воскресну, то з'явлюся раніше вас у Галилеї.
29Петро сказав Йому: Хай усі спокусяться, - але не я.
30Каже йому Ісус: Щиру правду кажу тобі, що ти нині, цієї ночі, перш ніж двічі заспіває півень, ти тричі мене зречешся!
31Він же ще сильніше запевняв: Якби я мав умерти з тобою, - все одно не зречуся тебе! Так само і всі казали.
32І приходять до місця, що зветься Гетсиманія, і каже своїм учням: Сидіть тут, доки не помолюся.
33Взяв з собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тужити
34та казати їм: Смертельно смутна моя душа - будьте тут і пильнуйте.
35Відійшовши трохи, упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, поминула Його ця година.
36Казав: Авва, Батьку! Все для тебе можливе: зроби так, щоб поминула мене ця чаша; але хай буде не те, чого я хочу, але те, що ти.
37І приходить - знаходить, що вони заснули; каже Петрові: Симоне, ти спиш? Ти не зміг пильнувати однієї години?
38Не спіть і моліться, щоб не ввійти вам у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло кволе.
39І пішов знову, помолився, промовивши те ж слово.
40А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні обважніли - та й не мали що відповісти.
41Приходить утретє, каже їм: Спите далі і спочиваєте? Досить, прийшла година, і Людський Син видається в руки грішників.
42Уставайте, ходімо, вже наблизився той, що мене зраджує.
43Щойно він це вимовив, як з'явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та колами від архиєреїв, книжників і старшин.
44Той, що зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого поцілую, той і є; схопіть Його і ведіть обережно.
45Пішов, тут же підступив до нього й каже: Учителю! - і поцілував Його.
46Ті ж простягли до нього руки - й схопили Його.
47Один із тих, що стояли, витягнув меча і вдарив архиєреєвого раба та відрізав йому вухо.
48Ісус сказав їм у відповідь: Ви вийшли зі зброєю і колами, наче проти розбійника, щоб мене схопити.
49Кожного дня був я з вами, навчав у храмі, але не хапали ви мене; та нехай же збудуться Писання.
50І всі полишили Його, втекли.
51Один юнак ішов за ним, обгорнувшись наголо в простирадло. Схопили і його.
52Але він, лишивши простирадло, втік [від них] голим.
53Повели Ісуса до архиєрея. Зійшлися всі архиєреї, старшини та книжники.
54Слідом за ним здалека йшов Петро - аж у двір архиєрея. Сів зі слугами та й грівся біля вогню.
55Архиєреї, вся рада, шукали свідчень проти Ісуса, щоб Його вбити, але не знаходили.
56Багато хто неправдиво свідчив проти нього, та свідчення ті не сходилися.
57Деякі, піднімаючись, фальшиво наговорювали на нього так:
58Ми чули, як він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний.
59Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.
60Тоді архиєрей, ставши посередині, й запитав Ісуса і сказав: То не відповідаєш нічого на те, що проти тебе свідчать?
61Він мовчав і не відповідав нічого. Вдруге архиєрей запитав Його і каже Йому: Чи ти Христос, Син Благословенного?
62А Ісус сказав: Я ним є - і побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч Сили і йтиме небесними хмарами.
63Архиєрей роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам свідки?
64Ви ж чули оце хулу, - як вам здається? І вони всі присудили, що Він повинен умерти.
65Деякі почали плювати на нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказували Йому: Пророкуй! І слуги теж били Його в обличчя.
66Петро був унизу на подвір'ї. Приходить рабиня архиєреєва,
67побачила Петра, що грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянцем.
68Він зрікся, кажучи: Не знаю, не розумію, про що ти говориш. І вийшов у переддвір'я. І тут півень заспівав.
69Рабиня, побачивши Його знову, почала говорити присутнім, що цей є із них.
70Він знову зрікся. Невдовзі присутні казали Петрові: Справді, ти з них, бо ти галилеєць [і мова твоя та сама].
71Він почав божитися, клястися, що не знає людини, про яку вони говорять.
72І тут удруге заспівав півень. Згадав Петро слово, яке йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, зречешся мене тричі. І почав плакати.