1I почав до них промовляти притчами. Чоловік насадив виноградник, обгородив плотом, зладнав чавило, збудував башту і, передавши все винар'ям, відїхав.
2У певний час послав раба до винарів узяти у винарів частину від плодів виноградних;
3Ті, схопивши його, побили, послали ні з чим.
4І знову послав до них іншого раба - і цьому розбили голову, насміялися.
5Послав ще одного - і того вбили; отак і інших - одних били, других убивали.
6Мав він одного улюбленого сина. Нарешті, послав його до них, уважаючи, що: Мого сина пошанують.
7Ті ж винарі вирахували, що він є спадкоємцем, треба його вбити - і тоді спадщина буде їхньою.
8Схопили його, вбили, викинули його з виноградника.
9Отже, що зробить господар виноградника? Прийде і вигубить винарів, а виноградник віддасть іншим.
10 Чи не читали ви цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, саме він став наріжним каменем!
11Від Господа це сталося, і є дивовижним в наших очах!
12Шукали нагоди Його схопити, але побоялися юрби. Зрозуміли, що притча ця - про них.
13Але лишили Його, відійшли. Посилають до нього деяких з фарисеїв та іродіян, аби ті спіймали Його на слові.
14Підступили та й кажуть Йому: Вчителю, знаємо, що ти є щирий, ні на кого не зважаєш, на людські обличчя не дивишся, а правдиво учиш дорогам Божим. Чи годиться ото давати податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
15Він же, знаючи їхню підступність, сказав їм: Навіщо ви мене випробовуєте? Принесіть мені динарій, щоб я Його побачив.
16Вони принесли. Каже їм: Чий це образ і напис? Вони - Йому: Кесаря.
17Тоді Ісус відказав їм: Віддайте кесареве - кесарю, а Боже - Богові. І дивувалися вони з Нього.
18Приходять до Нього садукеї, - це ті, що кажуть, що ніби нема воскресіння, - і питають Його, кажучи:
19Вчителю, Мойсей написав нам, що коли в когось помре брат і лишить дружину, а дітей не лишить, то хай візьме брат дружину померлого та й відновить потомство своєму братові.
20Було сім братів. Перший одружився, але, помираючи, не лишив дітей.
21Другий узяв її - і він помер, не лишивши дітей; і третій також.
22І [взяли її] так семеро - і не лишили по собі потомства. Після всіх померла й жінка.
23У воскресіння, коли вони воскреснуть, котрому з них буде вона дружиною? Бо семеро її мали за дружину.
24Ісус сказав їм: Чи не тому помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні Божої сили?
25Бо коли воскресають із мертвих, то не одружуються і не віддаються, але є такими, як ангели на небі.
26А про мертвих, що встають, хіба не читали ви в книгах Мойсея про те, що сказав йому Бог біля куща: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
27Не є він Богом мертвих, але живих! [Отож, ви] дуже помиляєтеся.
28Один із книжників, почувши їхню суперечку і побачивши, як добре він їм відповів, підійшов і запитав Його: Яка заповідь є найпершою з усіх?
29Ісус відповів, що найпершою є: Слухай, Ізраїлю, наш Господь Бог - єдиний Господь.
30І ще: Люби Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь.
31А друга подібна до неї: ] Люби свого ближнього, як самого себе! Iншої більшої заповіді від цих нема.
32І сказав Йому книжник: Учителю, дуже добре відповів ти, що Бог є один і нема іншого, крім Нього,
33і що любити Його всім серцем, усім розумом, [усією душею,] усією силою, і що любити ближнього, як себе самого, - це більше за всякі всепалення і жертви.
34Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: Ти не далекий від Божого Царства. Ніхто не смів Його більше розпитувати.
35У відповідь Ісус казав під час навчання в храмі: Як можуть говорити книжники, що Христос є сином Давида?
36 Сам же Давид промовив був під дією Святого Духа: Сказав Господь до Господа мого: Сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги.
37Сам Давид називає Його Господом, то як же може бути він його сином? І багато людей слухали Його з насолодою.
38І казав у навчанні своїм: Стережіться книжників, що люблять прогулюватися в довгих шатах, приймати поздоровлення на ринках,
39перші місця в синаґоґах та передні лави на бенкетах;
40що проковтують доми вдовиць, але довго напоказ моляться, - вони одержать дуже тяжкий присуд.
41Сівши навпроти скарбниці, дивився, як натовп кидає мідяки до скарбниці. Численні багатії вкидали чимало.
42Підійшла одна бідна вдова і вкинула дві лепти, тобто кодрант.
43Покликавши своїх учнів, сказав їм: Щиру правду кажу вам, що ця бідна вдовиця вкинула більше за всіх тих, що кидали тут до скарбниці;
44бо всі вкидали надлишки, а вона дала зі свого убозтва все, що мала, увесь свій прожиток.