1Коли вони наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, посилає двох своїх учнів
2і каже їм: Ідіть до села, що перед вами, і як тільки ввійдете до нього, знайдете осля прив'язане, на яке ще ніхто з людей не сідав, відв'яжіть його і приведіть.
3І коли хто скаже вам, що ви це робите, то скажіть, що Господь потребує його і негайно знову відішле його назад.
4Пішли, знайшли осля прив'язане до воріт з-зовні, на узбіччі, відв'язали його.
5Дехто з тих, що там стояли, казали їм: Що це ви робите, навіщо одв'язуєте осля?
6Вони сказали їм так, як велів Ісус, тоді й відпустили їх.
7Приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свої плащі - і він сів на нього.
8Багато хто стелив своє вбрання на дорозі; деякі різали гілля на полях [і стелили на дорозі].
9І ті, що прямували попереду, і що йшли за ним, вигукували: Осанна, благословенний, хто йде в ім'я Господнє!
10Благословенне прийдешнє царство отця нашого, Давида! Осанна на висотах!
11Увійшов до Єрусалима - до храму. Оглянув усе; як уже була пізня година, пішов до Витанії з дванадцятьма.
12Другого дня, як вийшли вони з Витанії, зголоднів.
13Побачивши здаля смоковницю, вкриту листям, підійшов, чи може не знайде чогось на ній. Але наблизившись до неї, нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на плоди смоківниці.
14Озвався та промовив до смоковниці: Хай з тебе ніколи більше ніхто плоду не з'їсть! І чули те Його учні.
15Прийшли до Єрусалима. Увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів, ослони тих, що продавали голубів,
16і не допускав, щоб носили начиння через храм.
17Навчав їх і говорив їм: Хіба не написано, що дім мій буде молитовним храмом для всіх народів? Ви ж його зробили печерою розбійників!
18Почули про це книжники та архиєреї - шукали нагоди, як би то Його погубити, але боялися, бо цілі юрби захоплювалися Його вченням.
19Вечорами виходив за межі міста.
20Проходячи вранці, побачили смоковницю, що вся аж від кореня всохла.
21Згадавши, Петро каже Йому: Вчителю, ось смоковниця, яку ти прокляв, - вона всохла.
22У відповідь Ісус їм промовив: Майте Божу віру.
23Щиру правду кажу вам, що коли хто скаже цій горі: Зрушся, кинься в море, - і не сумніватиметься в серці своїм, але матиме віру, що станеться згідно зі сказаним, - то так і буде Йому.
24Ось чому кажу вам, що все, про що молитеся і просите, - вірте, що одержите, - і сповниться.
25Коли стоїте на молитві, прощайте, коли що маєте проти іншого, щоб і ваш Батько Небесний відпустив вам ваші гріхи.
26[Коли ж не простите, то й ваш Батько Небесний, не простить вам ваших гріхів].
27І знову приходять до Єрусалима. Коли ходив він у храмі, підступили до нього архиєреї, книжники і старшини,
28і кажуть Йому: Якою владою все це робиш? Хто дав тобі владу робити оце?
29Ісус сказав їм: Запитаю вас [і я] дещо; як відповісте, то і я скажу вам, якою владою це роблю.
30Хрещення Івана було з неба чи від людей? Дайте мені відповідь.
31Ті міркували так, кажучи: Якщо скажемо, що з неба, то запитає, чому ж ви Йому не повірили.
32А якщо скажемо, що від людей - вони боялися народу, бо всі ж вважали Івана за справжнього пророка.
33Тому, відповівши, сказали Ісусові: Не знаємо. Ісус їм каже: То і я не скажу вам, якою владою це роблю.