1І, вставши, звідти приходить до країв Юдеї, що на другім боці Йордану. Сходяться знову до нього юрби і, за звичаєм, знову їх навчає.
2І приступили фарисеї і, випробовуючи Його, запитували Його, чи можна чоловікові відпустити жінку.
3А він у відповідь сказав їм: Що вам заповів Мойсей?
4Вони сказали: Мойсей заповів написати лист розлучення і відпустити.
5Ісус сказав їм: Він вам написав цю заповідь з огляду на ваше жорстокосердя.
6Від самого початку сотворення [Бог] створив їх як чоловіка й жінку.
7Ось чому залишить чоловік свого батька й матір і з'єднається до своєї дружини,
8і будуть двоє як одне тіло: їх уже не двоє, а одне тіло.
9Отже, те, що Бог з'єднав, хай людина не роз'єднує.
10Удома учні знову розпитували Його про це.
11Каже їм: Якщо хто відпустить свою дружину й одружиться з іншою, той робить перелюб проти неї;
12і якщо вона, відпустивши свого чоловіка, вийде заміж за іншого, то й вона чинить перелюб.
13Приносили до нього дітей, щоб доторкнувся до них. Учні боронили їм.
14Побачивши, Ісус обурився і сказав їм: Дозволяйте дітям приходити до мене, не бороніть їм, бо Царство Боже є для таких.
15Щиру правду кажу вам, якщо хто не прийме Божого Царства як дитина, той не увійде до нього.
16Обнявши їх, покладав на них руки, благословляв.
17Як виходив у дорогу, один підбіг, впав на коліна й запитав Його: Учителю добрий, що маю робити, щоб успадкувати вічне життя?
18Ісус сказав йому: Чому називаєш мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог.
19Знаєш заповіді: не вбивай, не чини перелюбу, не крадь, не свідчи неправдиво, не кривдь, шануй свого батька та матір.
20Той сказав Йому: Учителю, все це додержав з малих літ.
21Поглянувши на нього з любов'ю, Ісус сказав йому: Одного тобі бракує: піди та все, що маєш, продай і роздай бідним - матимеш скарб на небі; і приходь, [бери свій хрест] і йди за мною.
22Він же, засмутившись від сказаного, відійшов пригнічений; бо мав багато добра.
23Поглянувши навколо, Ісус каже своїм учням: Як нелегко тим, що мають багатство, увійти в Боже Царство!
24Учні жахнулися від тих слів. А Ісус знову у відповідь каже їм: Діти, як нелегко [тим, що надіються на багатство] увійти до Божого Царства!
25Легше верблюдові пройти крізь вушко в голці, ніж багатому увійти до Божого Царства!
26Вони дуже здивувалися, перемовляючись: То хто ж може спастися?
27Поглянув на них Ісус та й каже: У людей це неможливо, але не в Бога, бо для Бога є все можливе.
28Тут Петро став казати Йому: Ось ми залишили все й пішли за тобою.
29Ісус сказав: Щиру правду кажу вам: немає жодного, хто б полишив дім, братів, сестер, матір, батька, [дружину], дітей, чи угіддя - задля мене і задля Єванґелії -
30і при цьому не одержав би в сто разів більше вже тепер, у цей час, в умовах переслідувань, - будинків, братів, сестер, матерів, дітей, угідь, - а в майбутньому віці - вічне життя!
31Багато хто з перших стане останнім, а останній - першим.
32Вони були в дорозі, прямуючи до Єрусалима. Попереду йшов Ісус. І злякалися, ідучи слідом, і жахалися. Покликавши знову дванадцятьох, почав їм говорити про те, що має з ним статися;
33ось, мовляв, ідемо до Єрусалима, а Людський Син буде виданий архиєреям і книжникам, засудять Його на смерть, видадуть поганам;
34насміхатимуться з нього, і обплюють Його, і бичуватимуть Його, і вб'ють, а після трьох днів воскресне.
35Підходять до нього Яків та Іван - Заведеєві сини. Кажуть Йому: Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, про що проситимемо тебе.
36Він сказав їм: А що хочете, щоб я зробив вам?
37Вони сказали Йому: Зроби нам так, щоб один праворуч тебе, а один ліворуч сиділи ми у твоїй славі.
38Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити ту чашу, яку я п'ю, і хреститися хрещенням, яким я хрещуся?
39Вони сказали Йому: Можемо. Ісус же сказав їм: Чашу, яку я п'ю, вип'єте, і хрещенням, яким я хрещуся, будете охрещені.
40Але щоб сісти праворуч мене, чи ліворуч, не мені вам це дати, а тим, кому це приготовлено.
41Почувши це, десятеро почали нарікати на Якова та Івана.
42Ісус же, покликавши їх, каже їм: Знаєте, що ті, кого вважають володарями народів, панують над ними, а їхні вельможі утискають їх.
43Не так буде у вас. Але якщо хто хоче бути великим, хай буде вам слугою.
44Якщо хто з вас хоче бути першим, хай буде для всіх рабом.
45Бо й Людський Син не прийшов, щоб послужили Йому, але щоб самому послужити, віддати свою душу як викуп за багатьох.
46Приходять до Єрихона. А як з Єрихона виходив з своїми учнями і великою юрбою, то син Тимея - Вартимей - сліпий жебрак, сидів край дороги.
47Почувши, що це Ісус Назарянин, став волати й кликати: Сину Давидів, Ісусе, помилуй мене.
48Довкола всі обурювалися на нього, щоб замовк. А він ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
49Зупинившись, Ісус сказав: Покличте його. Кличуть сліпця, кажуть йому: Сміливіше, встань, кличе тебе.
50Той скинув свого плаща, скочив, прийшов до Ісуса.
51Сказав у відповідь йому Ісус: Що хочеш, щоб Я тобі зробив? А сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів.
52І Ісус сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І миттю прозрів - та й пішов дорогою за Ісусом.