1І промовив до них: Щиру правду кажу вам - деякі з тих, що стоять тут, не зазнають смерті, доки не побачать Божого Царства що прийшло в могутності.
2А після шести днів бере Ісус Петра, Якова та Івана, виводить лише їх на високу гору, на самоту. І - переобразився перед ними;
3одяг Його став блискучим, таким білим, що жоден білильник на землі не зміг би так вибілити.
4І з'явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом.
5Озвався Петро і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути! Зробімо три шатра - тобі, Мойсеєві та Іллі, кожному по одному.
6Не знав, що говорив - так були перелякані.
7З'явилася хмара, затінила їх - і залунав голос із хмари: Це мій улюблений Син, Його слухайте!.
8І тут же поглянувши, не побачили вже нікого з собою, крім одного Ісуса.
9Щойно зійшли вони з гори, наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що вони бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10Закарбували вони те слово, та все допитувалися: що то значить - з мертвих воскреснути?
11Зверталися до нього, мовлячи: Чому книжники кажуть, що спочатку треба прийти Іллі?
12Він пояснив їм: Ілля, коли він прийде раніше, усе виправить. Але ж написано про Людського Сина, що він має багато чого витерпіти, бути зневаженим!
13Але скажу вам, що Ілля таки прийшов, але зробили йому все, що хотіли, як ото написано про нього.
14Прийшов до учнів, побачив безліч людей довкола них та книжників, які сперечалися з ними.
15Негайно ця людність, побачивши Його, здивувалася і, підбігши, вітала Його.
16Запитав їх: Про що сперечаєтеся між собою?
17Відповів Йому один із натовпу: Учителю, привів я до тебе мого сина, що має німого духа.
18Як тільки де схопить його, то кидає ним, а він піну пускає, скрегоче зубами, ципеніє. Казав я твоїх учнів, щоб вигнали його, але не змогли.
19Відповівши, каже їм: О роде без віри, доки буду між вами? Доки терпітиму вас? Приведіть його до мене.
20І привели його до нього. Побачивши його, тут же дух стрепенув його;, упав на землю, качався, випускаючи піну.
21Запитав його батька: Скільки часу, відколи це сталося з ним? Той відповів: з дитинства;
22часто кидає його у вогонь і воду, щоб знищити; якщо щось можеш, допоможи нам, змилосердься над нами.
23Ісус же сказав йому: Щодо \якщо щось можеш\, то - все можливе віруючому.
24Тут батько хлопця, скрикнувши, зі сльозами промовив: Вірую, поможи моєму недовірству.
25Зауваживши, що збігається натовп, пригрозив нечистому духові, кажучи йому: Душе німий і глухий, я тобі наказую, вийди з нього і більше не входь до нього!
26Закричавши і дуже напружившись, вийшов; а хлопець став як мертвий; деякі казали, що він помер.
27Ісус же взяв його за руку, підвів його, а той встав.
28Коли прийшов до оселі, учні стали питати Його на самоті: Чому ми не змогли його вигнати?
29Сказав їм: Це поріддя нічим не можна вигнати, як тільки молитвою [і постом].
30Вийшовши звідти, пішли через Галилею. Не бажав, щоб хтось дізнався;
31навчав своїх учнів, говорив їм, що Людський Син буде виданий у руки людей, і вб'ють Його, і убитий після трьох днів воскресне.
32Вони не розуміли суті, але боялися Його запитувати.
33Прибули до Капернаума. І коли був у господі, запитував їх: Що це дорогою ви сперечалися?
34Вони ж мовчали. Бо сперечалися один з одним дорогою, хто з них є більшим.
35Сівши, покликав дванадцятьох і каже їм: Якщо хто хоче бути першим, - хай буде між усіма найменший і всім слугою.
36Узяв дитину, поставив її посеред них, обняв і сказав їм:
37Якщо хто отаку одну дитину прийме в моє ім'я, той мене приймає, а хто мене приймає, той не мене приймає, але того, хто мене післав.
38Відповів йому Іван: Учителю, ми бачили одного, [який не ходить з нами,] що він твоїм ім'ям виганяв бісів; заборонили ми йому, бо не ходить з нами.
39Ісус же сказав: Не бороніть йому. Бо немає нікого, хто зробить чудо в моє ім'я, а зможе мене одразу лихословити;
40бо хто не проти нас, той з нами.
41Бо якщо хто напоїть вас чашкою води в [моє] ім'я, - бо ж ви є Христові, - то щиру правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди.
42І якщо хто спокусить одного з цих малих, які вірять в мене, то краще йому буде, якщо прив'яжуть жорновий камінь на його шию і вкинуть в море.
43І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою увійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєнни, в непогасний вогонь,
44черв'як не гине і вогонь не гасне].
45І якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її; краще тобі ввійти до життя кривим, ніж з обома ногами бути вкиненим до геєни
46[у вогонь непогасний, де черв'як не гине і вогонь не гасне].
47І якщо твоє око спокушає тебе, кинь його; краще тобі з одним оком ввійти до Божого Царства, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у геєну,
48де їх черв'як не гине і вогонь не гасне.
49Бо кожний огнем осолиться [і всяка жертва сіллю посолиться].
50Сіль - добра річ; якщо ж сіль стане не солона, то чим посолити? Майте сіль у собі і будьте у мирі між собою.