1А коли покликав Він дванадцятьох, він дав їм силу та владу над усіма бісами і лікувати недуги.
2Послав їх проповідувати Боже Царство і оздоровляти недужих.
3Сказав їм: Нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох убрань не майте.
4І в яку лиш оселю ввійдете, там лишайтесь і звідти виходьте.
5І хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ваших ніг - на свідчення проти них.
6Вийшовши, вони ходили по селах, благовістуючи та лікуючи всюди.
7Почув Ірод, тетрарх, усе, що сталося [через нього] і бентежився; бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих;
8інші - що це Ілля з'явився; ще інші - що воскрес один із давніх пророків.
9Тоді сказав Ірод: Іванові я відтяв голову; хто ж є оцей, про кого я чую таке? І намагався побачити його.
10Повернувшись, апостоли розповідали йому, що зробили. Узявши їх, усамітнився у [відлюдному місці] до міста, що зветься Витсаїда.
11Люди, довідавшись, пішли за ним. Прийнявши їх, він розповідав їм про Боже Царство; лікував тих, що потребували оздоровлення.
12День згасав. Дванадцятеро, підійшовши, сказали йому: Відпусти людей, щоб пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах, і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці.
13А він сказав до них: Дайте ви їм їсти. Вони відповіли: Немає в нас нічого, окрім п'яти хлібів та двох рибин. Хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.
14Було бо мужів якихось п'ять тисяч. Сказав же він до своїх учнів: Розсадіть їх рядами по п'ятдесят.
15І зробили так і розсадили всіх.
16Узявши п'ять хлібів та обидві риби, поглянув на небо, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб поклали перед юрбою.
17Їли, наситилися всі; із залишених шматів назбирали дванадцять кошиків.
18І сталося, коли він молився на самоті, з ним були учні. Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають юрби?
19Вони у відповідь сказали: Одні за Івана Хрестителя, інші за Іллю, а інші за одного з давніх пророків, що воскрес.
20Він запитав їх: А ви за кого мене маєте? Відповівши, Петро сказав: Ти є Христом Божим.
21Він же, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,
22пояснивши, що треба, аби Людський Син багато перетерпів, був випробуваний старшинами, першосвящениками й книжниками, був убитий, і воскрес третього дня.
23А до всіх промовив: Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться самого себе, щоденно бере свій хрест та йде слідом за мною.
24Бо хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить душу свою задля мене, той спасе її.
25Бо що з того скористає людина, коли придбає ввесь світ, але погубить або знищить саму себе?
26Бо хто засоромиться мене й моїх слів, того Людський Син засоромиться, коли прийде у своїй славі, у славі свого Батька і святих ангелів.
27Кажу вам щиру правду, що деякі з тут присутніх не зазнають смерти, доки не побачать Божого Царства.
28Через вісім днів після цих слів узяв Петра, Івана і Якова та пішов на гору помолитися.
29І сталося таке, що під час молитви вигляд його обличчя змінився, а його одяг став білий та блискучий.
30І ось - два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, що
31з'явилися в славі й говорили про відхід його, який мав статися в Єрусалимі.
32Петро й інші були зморені сном; а проснувшись, побачили його славу та обох мужів, що стояли з ним.
33І сталося, коли відходили ті від нього, Петро сказав до Ісуса: Наставнику, добре нам тут бути. Поставимо три шатра: одне тобі, одне Мойсеєві, одне Іллі. Він не знав, що говорить.
34Коли ще говорив, насунула хмара й затінила їх; злякалися, як ввійшли вони в хмару.
35І почувся голос із хмари, що промовляв: Це мій улюблений Син - його слухайте.
36Коли залунав цей голос, Ісус лишився сам. І вони промовчали і нікому в ті дні не розповідали нічого про те, що побачили.
37Сталося ж наступного дня, як зійшли вони з гори, - зустріла його велика юрба.
38І ось чоловік з юрби закричав, кажучи: Учителю, благаю тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене.
39А ото дух хапає його, він нагло кричить, пручається з піною. Тяжко відходить від нього, вимучивши його;
40благав я учнів твоїх, щоб вигнали його, але не змогли.
41У відповідь Ісус сказав: О роде невірний і розбещений, доки буду з вами й терпітиму вас? Приведи-но сина свого сюди.
42Як ішов він, кинув його біс і струсонув. Та Ісус пригрозив нечистому духові, вилікував дитину і віддав батькові.
43І всі дивувалися з величі Божої. Коли ще всі чудувалися всім, що робив Ісус, він сказав до своїх учнів:
44Вкладіть у вуха свої такі слова: Людський Син має бути виданий у руки людей.
45Вони не розуміли цього, бо були закритими ці слова, щоб збагнути їх. Та боялися запитати його про ці слова.
46І спало їм на думку: хто з них був би найбільший?
47А Ісус, знаючи думку їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло себе
48і сказав їм: Хто прийме цю дитину в моє Ім'я, той і мене прийме; а як хто мене прийме, той прийме того, хто мене послав: бо хто найменший між вами, той є великий.
49У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.
50Сказав Ісус до нього: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51І сталося, що коли наближалися дні його відходу, він твердо постановив іти до Єрусалима.
52Послав послів перед собою. І, вийшовши, прибули вони до самарянського села, щоб приготувати йому ночівлю.
53А ті не прийняли його, оскільки він ішов до Єрусалима.
54Побачивши, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?
55Повернувшись до них, заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа; бо Людський Син прийшов не губити людські душі, а рятувати їх ].
56І пішов до іншого села.
57Як ішли вони, в дорозі один сказав до нього: Я піду за тобою, куди тільки ти підеш, [Господи].
58Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні - гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.
59І промовив до іншого: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.
60Сказав же йому: Лиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство.
61А інший сказав був: Я піду за тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.
62Ісус відповів йому: Жоден, що поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.