1Після того призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два поперед себе до кожного міста й місцевості, куди сам мав іти.
2Промовив до них: Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вивів робітників на своє жниво.
3Ідіть: оце посилаю вас, як ягнят між вовками.
4Не несіть ні торби, ні палиці, ні взуття; нікого в дорозі не вітайте.
5До якої ж тільки оселі ввійдете, перше кажіть: Мир дому цьому!
6І коли буде там син миру, спочине на ній мир ваш; коли ж ні, - до вас повернеться.
7В тій же оселі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.
8І в яке тільки місто ввійдете і де приймуть вас, їжте те, що дадуть вам;
9лікуйте недужих, які там є, кажіть їм: Наблизилося до вас Боже Царство.
10А коли в якесь місто прийдете і вас не приймуть, вийдіть на вулицю його та й скажіть:
11Навіть порох, що прилип нам до ніг із вашого міста, струшуємо. Але знайте: наблизилось [до вас] Боже Царство.
12Кажу вам, що содомцям того дня буде легше, ніж містові цьому.
13Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися чуда, які сталися у вас, вони давно вже покаялися б, сидячи у волосяниці та в попелі.
14Однак Тиру й Сидону на суді буде легше, ніж вам.
15А ти, Капернауме, чи ж до неба піднесешся, - до аду зійдеш!
16Хто слухає вас, - той мене слухає; і хто гордує вами, - мною гордує; хто ж гордує мною, гордує тим, хто послав мене.
17Повернулися сімдесят два з радістю, кажучи: Господи, навіть біси коряться нам через твоє ім'я.
18Він сказав їм: Бачив я сатану, що, наче блискавка, з неба впав.
19Ось дав я вам владу наступати на зміїв і скорпіонів, на всю ворожу силу, - і ніщо вам не пошкодить.
20Одначе не радійте тим, що вам підкоряються духи, але радійте, що імена ваші записані на небі.
21Тієї години [Ісус] звеселився Святим Духом і сказав: Прославляю тебе, Батьку, Господи неба й землі, бо приховав ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. Так, Батьку, бо так було тобі до вподоби.
22[Звернувшись до учнів, сказав]: Усе мені передав мій Батько; і ніхто не знає, хто Син, хіба тільки Батько; і хто є Батько, - хіба тільки Син, - і кому захоче Син відкрити.
23Звернувшись до учнів на самоті, сказав: Блаженні очі, що бачать те, що бачите ви.
24Кажу вам, що численні пророки й царі бажали б бачити те, що ви бачите, - але не побачили; і почути те, що ви чуєте, - але не почули.
25І ось один законник підвівся і сказав, випробовуючи його: Учителю, що маю зробити, щоб мати вічне життя?
26Він же відповів йому: Що в законі написано? Як читаєш?
27Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе.
28Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, - і житимеш.
29А той, бажаючи виправдати себе, сказав до Ісуса: А хто є моїм ближнім?
30У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до розбійників, що обібрали його й завдали йому ран та й відійшли, залишивши його ледве живим.
31Проходив випадково один священик тією дорогою і, побачивши його, обминув;
32так само ж і левит, бувши на тому місці, поглянув і обминув.
33А якийсь самарянець, проходячи, наблизився до нього і, побачивши, змилосердився.
34Підійшов, перев'язав його рани, зливши на них олію і вино. Посадовив його на худобину, привіз до гостиниці і подбав за нього.
35А на другий день, [як відходив], вийняв два динарії, дав власникові гостиниці і сказав: Дбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимусь.
36Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім того, який попався розбійникам?
37Він відповів: Того, що змилосердився над ним. Сказав йому Ісус: Іди й роби так само.
38А як ішли вони [і] сам він увійшов до якогось села, то одна жінка, на ім'я Марта, прийняла його [до своєї оселі].
39Мала вона сестру, що звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала його слова.
40Марта клопоталась про все приготуванням; спинившись, сказала: Господи, чи тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла?
41У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим,
42а потрібне - одне. Марія ж обрала кращу частку, яка не відбереться від неї.