1І сталося, що після того він проходив містами й селами, проповідуючи і благовістуючи Царство Боже. І з ним було дванадцять,
2та деякі жінки, які були зцілені від злих духів та недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
3і Іванна, дружина Хузи, прибічника Іродового, Сузанна, і багато інших, які служили йому зі своїх маєтків.
4Коли зібрався великий натовп, а з усіх міст поприходили до нього, він розповів притчу:
5Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі і було витоптане і птахи небесні видзьобали його.
6А друге впало на каміння, та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
7Інше впало серед терену - як виріс терен, заглушив його.
8Ще інше впало в добру землю; зійшло, вродило пашні в сто разів. Кажучи це, наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, - хай слухає.
9Питали його учні [кажучи]: Що означає ця притча?
10А він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим - у притчах, щоб дивилися - і не бачили, щоб слухали - і не розуміли.
11Ось що означає ця притча. Зерно - то слово Боже.
12А що при дорозі, - це ті, що почули, потім приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися.
13А що на камені, - це ті, хто тільки почує, з радістю приймає слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час спокуси відступають.
14А що в терен упало, - це ті, що почули і йдуть, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду.
15А те, що на добрій землі, - це ті, що, почувши слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.
16Запаливши світло, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, аби ті, що входять, бачили світло.
17Бо немає прихованого, що не виявиться, нема таємного, що не пізнається і не буде очевидним.
18Тож пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, і те, що начебто має, забереться від нього.
19Прийшли ж до нього його мати й брати, та не могли доступитися до нього через юрбу.
20І сповістили його: Твоя мати і твої брати стоять осторонь і бажають побачити тебе.
21А він у відповідь сказав до них: Моя мати й мої брати - це ті, що слухають Боже слово і виконують.
22Сталося, що одного дня він та його учні ввійшли до човна. Він сказав до них: Перепливімо на другий бік озера. І відпливли.
23Коли вони пливли, Він заснув. Знялася буря на озері; вода заливала їх і були вони в небезпеці.
24Наблизившись, вони розбудили його, кажучи: Вчителю, вчителю, гинемо. А він, уставши, наказав бурі й хвилям - і вони вгамувалися; настала тиша.
25Сказав же їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і казали один до одного: Хто ж він є, що і вітрам наказує, і воді, а вони слухають його?
26І припливли вони до землі Гадаринської, що навпроти Галилеї.
27Як він зійшов на землю, зустрів їх один чоловік із міста, який мав бісів упродовж багатьох років, і в одіж не вдягався, мешкав не в домі, а в печерах.
28Побачивши Ісуса, скрикнув, припав до нього і гучним голосом сказав: Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!
29Наказав Він нечистому духові вийти з чоловіка. Багато літ хапав його, - в'язали залізними ланцюгами й путами, стерегли його, - але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустинях.
30Запитав його Ісус, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон, - бо багато бісів увійшло в нього.
31І просили його, щоб не наказував їм іти до безодні.
32А там було велике стадо свиней, що паслися на горі; біси благали його, щоб наказав їм у них увійти; дозволив їм це.
33Біси ж, вийшовши з чоловіка, перейшли у свиней; і кинувся гурт з кручі до озера й утопилося.
34А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали і сповістили в місті й по селах.
35Вийшли побачити те, що сталося; прийшли до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого біси вийшли: сидів зодягнений, при розумі біля ніг Ісусових, - і злякалися.
36Ті. що бачили, розповіли їм, як урятувався біснуватий.
37І попросила його вся людність Гадаринської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він ввійшов до човна й повернувся.
38Той чоловік, з якого вийшли біси, благав його, щоб бути з ним. Та він відпустив його, кажучи:
39Вернися до своєї оселі і розкажи, що тобі зробив Бог. І той пішов, розголошуючи по цілому місту, що зробив для нього Ісус.
40Коли Ісус повернувся, юрба зустріла його, бо всі чекали на нього.
41І ось прийшов чоловік на ім'я Яір, що був головою в синаґозі. Припав до Ісусових ніг, благав його зайти до його оселі,
42бо мав одиначку доньку, років із дванадцять, - і вона вмирала. Коли він ішов, натовп тиснув на нього.
43А жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, віддала лікарям усе майно, та ніхто не міг її вилікувати;
44підійшовши ззаду, доторкнулася до краю його одягу, і вмить спинилася кровотеча.
45А Ісус запитав: Хто доторкнувся до мене? Коли ж усі відмовлялися, сказав Петро [і ті, що з ним]: Учителю, люди товпляться коло тебе й натискають, [а ти питаєш, хто є той, що доторкнувся до мене]?
46Ісус же сказав: Доторкнувся до мене хтось, бо я відчув, як сила вийшла з мене.
47А жінка, побачивши, що не втаїться, тремтливо підійшла і впала перед ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до нього і як умить видужала.
48Він же сказав їй: Дочко, віра твоя врятувала тебе; іди з миром.
49Як він іще говорив, приходить хтось від старшого синаґоґи, кажучи [йому]: Твоя дочка померла, не турбуй Учителя.
50Ісус же, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і буде врятована.
51Прийшовши до оселі, не дозволив нікому з ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Яковові та батькові і матері дівчинки.
52Усі плакали й голосили над нею. Він сказав: Не плачте, вона не померла, але спить.
53Глузували з нього, бо знали, що вона померла.
54Він, [вигнавши усіх геть і] взявши її за руку, сказав: Дівчинко, встань.
55І повернувся до неї дух, вмить воскресла. Звелів дати їй їсти.
56І здивувалися батьки її, а він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.