1Сталося так, що в суботу він ішов через засіяні лани; його учні зривали колосся та їли, розтираючи руками.
2Деякі фарисеї сказали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?
3У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали того, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4Як увійшов він до Божого дому, то взяв принесені хліби, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; з'їв і дав тим, що були з ним?
5І додав: Син Людський є Господом [і] суботи.
6І сталося іншої суботи, як увійшов він до синаґоґи й навчав. Був там чоловік, що мав усохлу праву руку.
7Книжники й фарисеї підглядали, чи в суботу він лікуватиме, щоб знайти оскарження проти нього.
8А він знав їхні думки і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.
9Ісус же промовив до них: Запитаю вас, що годиться в суботу - добро робити, чи зло робити, душу врятувати, чи згубити?
10Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку. Той зробив, і рука його стала дужа [здорова, як і друга].
11А вони сповнилися люттю, змовлялися один з одним, що далі робити з Ісусом.
12Сталося тими днями, що вийшов Він на гору помолитися; і був цілу ніч у молитві до Бога.
13А коли настав день, покликав своїх учнів; вибравши з них дванадцятьох, і назвав їх апостолами:
14Симона, якого назвав Петром, та Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Вартоломія,
15Матвія і Тому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом,
16Юду Якового та Юду Іскаріотського, що став зрадником.
17Зійшовши, став з ними на рівному місці; також численна юрба його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона,
18які посходилися послухати його і вилікуватися від своїх недуг; а також ті, що терпіли від нечистих духів, - й вздоровлялися;
19і вся ця юрба намагалася доторкнутися до нього, бо з нього виходила сила і зціляла всіх.
20А він глянувши на своїх учнів, говорив: Блаженні бідні, бо ваше є Царство Боже.
21Блаженні голодні тепер, бо наситяться. Блаженні ви, що плачете тепер, бо втіштеся.
22Блаженні будете, коли зненавидять вас люди, коли розлучать вас, ганьбитимуть і знеславлять ваше ім'я через Людського Сина.
23Радійте того дня і веселіться, бо винагорода ваша велика на небі; бо так само робили пророкам їхні батьки.
24Та горе вам, багатії, бо далекі ви від утіхи вашої.
25Горе вам, ситі тепер, бо зголоднієте. Горе вам, що смієтеся тепер, бо заридаєте й заплачете.
26Горе, коли хвалитимуть вас усі люди; бо так само робили з фальшивими пророками їхні батьки.
27Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших, добро робіть тим, що ненавидять вас;
28благословляйте тих, що проклинають вас, моліться за тих, що очорнюють вас.
29Тому, хто б'є тебе по щоці, підстав і другу; а від того, хто забирає в тебе одяг, - і сорочки не борони.
30Кожному, хто просить у тебе, - дай; а від того, хто забирає твоє, - не домагайся.
31Як хочете, щоб робили вам люди, - робіть [і ви] їм так само.
32А коли любите тих, що люблять вас, то яка вам ласка? Адже й грішники люблять тих, що їх люблять.
33І коли добро робите тим, що вам роблять, яка вам ласка? Бо ж і грішники те саме роблять.
34І коли позичаєте в тих, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам ласка? Грішники теж грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.
35Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, - і буде винагорода вам велика, будете синами Всевишнього, бо він добрий і до невдячних та злих.
36Будьте милосердними, як і Батько ваш милосердний.
37Також не судіть - і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Відпускайте - і відпуститься вам;
38дайте - і дасться вам; мірку добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у пелену. Бо якою міркою ви міряєте, такою ж відміряється вам.
39Розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
40Немає учня над учителем; але кожний, удосконалившись, стане як його вчитель.
41Чому бачиш скалку, що в оці брата твого, а колоди, що в оці твоїм, не помічаєш?
42[Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока, - а не бачиш тієї колоди, що застряла в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді знатимеш, як вийняти скалку з ока брата твого.
43Немає доброго дерева, що родило б злий плід; немає поганого дерева, що родило б добрий плід.
44Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.
45Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана - зі злого [скарбу свого серця] виносить зло; чим наповнене серце, тим самим мовлять і вуста.
46Чому мене кличете: Господи, Господи, - а не робите того, що я кажу?
47Кожний, що приходить до мене і слухає слово моє та виконує його, - скажу вам, до кого подібний:
48подібний він до людини, що будує оселю, яка викопала, поглибила і поклала основу на камені; коли сталася повінь, підступила ріка до тієї оселі, то не змогла зрушити її, бо була вона на добрій основі.
49А той, хто почув і не зробив, подібний до людини, що збудувала оселю на землі - без основи. І підступила до неї ріка, оселя тут же завалилася - велика була з неї руїна.