1Сталося так, що коли налягав на нього натовп, аби слухати Боже слово, а він стояв біля Генезаретського озера, -
2то побачив два човни, що стояли при березі озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.
3Увійшовши до одного з човнів, того, що був Симонів, велів йому трохи відпливти від берега; сів і навчав людей з човна.
4Коли перестав навчати, звернувся до Симона: Попливи на глибінь і закинь невід на лов.
5А Симон у відповідь сказав [йому]: Наставнику, цілу ніч, потрудившись, ми нічого не зловили; та за словом твоїм - закину невід.
6І зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхній невід почав рватися.
7І помахали друзям у другім човні, щоб прийшли їм допомогти. Ті прийшли й наповнили обидва човни так, що вони стали потопати.
8Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових, кажучи: Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!
9Бо Жах охопив його і всіх, хто був з ним, від кількости риби, що вони наловили, -
10також і Якова й Івана, синів Зеведеєвих, які були Симоновими спільниками. І сказав Ісус Симонові: Не бійся - відтепер будеш ловцем людей.
11І витягнувши човни на берег, полишили все, пішли за ним.
12Сталося так, що коли він був у одному з міст, один чоловік, увесь у проказі, побачивши Ісуса, впав долілиць та й благав його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
13Простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим. І враз проказа зійшла з нього.
14І велів йому нікому про те не казати: Але йди, покажися священикові, принеси за очищення своє так, як наказав Мойсей, - для свідчення їм.
15Розійшлася далеко чутка про нього, і сходилися великі юрби, щоб послухати й вилікуватися [в нього] від своїх недуг.
16Він же відходив у пустині і молився.
17Сталося одного дня, коли він навчав, - сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та Єрусалима; і сила Господня була в ньому, щоб оздоровляти.
18І ось люди принесли на ліжку чоловіка, що був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед ним.
19Не знайшовши, як пронести його через юрбу, вилізли на дах, та крізь черепицю, опустили його з ліжка на середину - перед Ісусом.
20Побачивши їхню віру, сказав: Чоловіче, відпускаються тобі твої гріхи.
21І почали розмірковувати книжники та фарисеї, кажучи: Хто ж він є, що говорить таку богозневагу? Хто може відпускати гріхи, крім самого Бога?
22Пізнавши ж думки їхні, Ісус сказав їм у відповідь: Що ви роздумуєте у ваших серцях?
23Що легше - сказати: відпускаються тобі твої гріхи чи сказати: встань і ходи?
24Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми своє ложе та йди до своєї оселі.
25І враз уставши перед ними, взяв те, на чому лежав, і пішов до своєї оселі, прославляючи Бога.
26Жах охопив усіх, і вони славили Бога і сповнилися страхом, кажучи: Преславне ми сьогодні бачили.
27Після цього вийшов і побачив митника на ім'я Левія, що сидів на митниці, і сказав йому: Іди за мною.
28Лишивши все, той устав і пішов слідом за ним.
29Левій справив для нього у своїй оселі велику гостину; була там велика група митників та інших, що сиділи з ним при столі.
30А книжники та фарисеї нарікали на його учнів, кажучи: Чому з митниками та грішниками ви їсте та п'єте?
31А Ісус у відповідь до них сказав: Лікаря потребують не здорові, а хворі.
32Я прийшов кликати до покаяння не праведних, а грішних.
33Вони ж відказали йому: Учні Іванові часто постяться і моляться, фарисейські також; а твої їдять і п'ють.
34Він промовив до них: Чи можете ви змусити поститися весільних гостей, доки молодий з ними?
35Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть.
36Розповів притчу їм, що ніхто не пришиває латки з нового одягу до старого одягу, бо порветься нове, і до старого не годиться те, що з нового.
37І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки й виллється, а бурдюки пропадуть;
38але молоде вино треба вливати до нових бурдюків - [тоді обидва збережуться].
39І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: Старе краще!