1Тим часом прийшли деякі й розповіли йому про галилейців, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами.
2У відповідь [Ісус] сказав їм: Чи ви думаєте, що ці галилейці були грішніші від інших галилейців, що таке потерпіли?
3Ні, кажу вам: бо якщо не покаєтеся, то всі так само згинете.
4Або ті вісімнадцять, на яких упала вежа силоамська і побила їх, чи думаєте, що вони були більше винні від усіх людей, що жили в Єрусалимі?
5Ні, кажу вам; тому якщо не покаєтеся, то всі отак згинете.
6Він розповів оцю притчу: Один чоловік мав у своєму винограднику смоковницю і прийшов шукати на ній плоду, але не знайшов.
7Сказав виноградареві: Ось уже третій рік, як приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; тому зрубай її, навіщо землю марнує?
8А він у відповідь каже йому: Господи, лиши її ще цього року, доки не обкопаю довкола неї та не підсиплю гноєм,
9то, може, зродить плід, а коли ні, наступного року зрубаєш її.
10І навчав він в одній із синаґоґ у суботу.
11Була там одна жінка, що мала духа недуги років вісімнадцять, була згорблена і не могла випростатися.
12Побачивши її, Ісус прикликав і сказав: Жінко, ти звільнена від своєї недуги.
13Поклав на неї руки - і враз випросталася та й стала прославляти Бога.
14Озвався старший синаґоґи, обурений тим, що Ісус вилікував у суботу, і сказав до юрби, що є шість днів, у які належить працювати, тож приходьте тоді, лікуйтесь, а не дня суботнього.
15У відповідь Господь сказав йому: Лицеміре, чи не кожний з вас у суботу відв'язує вола або осла від ясел і веде напувати?
16А цю дочку Авраамову, яку зв'язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не годиться звільнити від цього пута в день суботи?
17І коли він це казав, засоромилися всі, що противилися йому, і вся юрба раділа всьому тому славному, що він чинив.
18А він промовив: До кого подібне Боже Царство і до чого його прирівняю?
19Подібне воно до зерна гірчиці, яке людина взяла і вкинула в свій город. І воно виросло і стало [великим] деревом, і птахи небесні оселилися в його галуззі.
20І знову сказав: До чого прирівняю Боже Царство?
21Подібне воно до закваски, що його бере жінка, покладе на три мірки борошна, доки не вкисне все.
22І проходив містами й селами і навчав, ідучи до Єрусалима.
23Сказав йому хтось: Господи, чи мало є тих, що спасаються? Він відповів їм:
24Намагайтеся ввійти через тісні двері, бо багато хто, кажу вам, силкуватиметься ввійти, та не зможе.
25Коли ж устане Господар і замкне двері, ви станете знадвору й стукатимете в двері, кажучи: Господи, [Господи], відчини нам! А він у відповідь скаже вам: Я не знаю вас, звідки ви є.
26Тоді почнете казати: Ми їли й пили перед тобою і ти навчав на наших площах.
27А він відповість вам і скаже: Я не знаю вас, звідки ви; відійдіть від мене всі, що чините несправедливість.
28Тут буде плач і скрегіт зубів, - коли побачите Авраама, Ісаака, Якова і всіх пророків у Царстві Божім, а себе - вигнаними геть.
29І прийдуть зі сходу, із заходу, з півночі, з півдня і засядуть у Царстві Божім.
30І тоді останні будуть першими і перші будуть останніми.
31Тієї години підійшли деякі з фарисеїв і сказали йому: Вийди і йди геть звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.
32А він відповів їм: Ідіть і скажіть цьому лисові: ось виганяю бісів і лікую сьогодні й завтра, а третього дня закінчу.
33Однак мені треба ходити сьогодні та завтра і наступного дня, бо неможливо, щоб пророк згинув поза Єрусалимом.
34Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я позбирати твоїх дітей, як квочка свій виводок під крила, - а ви не схотіли.
35Тому залишається вам дім ваш порожнім. Кажу вам, що не побачите мене, доки не станеться, коли скажете: Благословенний, хто йде в ім'я Господнє!