1Щойно довкола них зібрався такий натовп людей, що аж напирали одне на одного, - почав говорити - передусім своїм учням: Стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство.
2Бо немає нічого прихованого, яке б не відкрилося, ані таємного, яке б не стало явним.
3Тому все, що в темряві сказали ви, - при світлі почується; що на вухо прошептали ви в кімнатах, - буде проголошене з дахів.
4Кажу вам, друзям моїм: Не бійтися тих, що вбивають тіло, а і після цього не можуть більше нічого зробити.
5Скажу вам, кого боятися: Бійтеся того, хто має владу після вбиття ще й у геєнну вкинути. Так, кажу вам: Того бійтеся.
6Чи не п'ять горобців продають за два асарії? І жоден з них не забутий Богом.
7Адже навіть волосся на вашій голові всеньке полічене. Не бійтеся: Ви кращі від багатьох горобців.
8Кажу вам: Кожного, хто визнає мене перед людьми, - Син Людський визнає перед Божими ангелами;
9а хто зречеться мене перед людьми, того й Він зречеться перед Божими ангелами.
10Кожному, хто скаже слово проти Людського Сина, - пробачиться; а тому, хто зневажить Святого Духа, - не пробачиться.
11Коли приведуть вас до синаґоґ, до урядів, до влади, - не журіться тим, як або що треба відповідати, або що сказати;
12бо Святий Дух навчить вас у ту мить, що треба сказати.
13Озвався до нього хтось із юрби: Учителю, скажи моєму братові, щоб він поділився зі мною спадщиною.
14Він відповів йому: Чоловіче, а хто мене поставив суддею або ділителем над вами?
15І промовив до них: Глядіть і стережіться всякої захланности, бо не від нагромаджень і не від маєтку залежить життя людини.
16Розповів їм притчу, кажучи: В одного багатого чоловіка добре вродила нива.
17І думав він, кажучи сам до себе: Що робити, коли не маю куди зібрати врожаю?
18І сказав: Оце зроблю так - розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все [моє] збіжжя та мої добра,
19скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися.
20А Бог до нього мовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе; а те, що ти приготував, - кому воно буде?
21Так буває із тим, хто збирає для себе, але не багатіє в Бога.
22Він додав своїм учням: Через це кажу вам: Не журіться душею, що їстимете, ні тілом, у що зодягнетеся.
23Душа більша від їжі, а тіло - від одягу.
24Дивіться на ворон, які не сіють, не жнуть, не мають ні комори, ні клуні, - а Бог годує їх. Наскільки ж більше за птахів ви варті.
25Хто з вас, журячись, зможе додати до свого росту хоч [один] лікоть?
26Якщо навіть такого найменшого не можете, то чому про інше журитесь?
27Дивіться на лілеї, як ростуть: не тчуть, не прядуть; але скажу ж вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них.
28Якщо траву, що нині на полі, а завтра її до печі укидають, Бог отак одягає, то наскільки більше одягне вас, маловіри?
29Не шукайте, що їстимете та питимете, не клопочіться.
30Цього всього шукають народи світу; ваш же Батько знає, чого потребуєте.
31Шукайте Царства його, - а все це вам додасться.
32Не бійся, мале стадо, бо зволив Батько ваш дати вам царство.
33Продайте ваші маєтки, роздайте милостиню: зробіть собі такі гамани, що не старіються; такий скарб, що не зменшується на небі, де злодій не підкрадається, де міль не точить;
34де є скарб ваш, там буде і ваше серце.
35Хай будуть підперезані ваші стегна і хай пломеніють ваші світильники;
36будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля; як прийде й постукає, то зараз же відчинити йому.
37Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; щиру правду кажу вам, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, послужить їм.
38І якщо прийде і в другу і в третю сторожу і знайде їх так само, - то блаженні вони.
39Знайте, що якби господар знав, якої миті злодій підкрадеться, то [пильнував би, і] не дав би вдертися до своєї хати.
40Отож і ви будьте готові, бо саме в ту годину, в яку не сподіваєтеся, - прийде Син Людський.
41Озвався Петро: Господи, чи цю притчу розповідаєш лише нам, чи всім?
42І сказав Господь: Хто є вірним, мудрим управителем, якого Господь поставив над своєю челяддю, щоб давав своєчасно мірку пшениці?
43Блаженний той раб, якого пан його, прийшовши, знайде, що чинить так.
44Правду кажу вам, що такого над усім маєтком своїм поставить.
45Якщо ж скаже раб той собі в серці: Бариться мій пан, не приходить, - і почне бити слуг та служниць, їсти, пити і впиватися;
46то прийде пан того раба в день, коли не сподівався, і в годину, якої не знав, - і розітне його і призначить йому долю разом з невірними.
47Той же раб, що знав волю свого пана, але не приготовився, не зробив згідно з його волею, - буде тяжко битий;
48той же, що не знав, але зробив щось гідне покарання, - буде мало битий. Кожному, кому дано багато, - багато й вимагатиметься від нього; а кому багато повірено, - ще більше вимагатимуть від нього.
49Я прийшов вогонь кинути на землю і хочу, щоб він уже розгорівся.
50Хрещенням маю хреститися, - і як я втримаюся, доки не сповниться.
51Чи думаєте, що я прийшов мир дати на землю? Ні, кажу вам, - поділ.
52Бо будуть відтепер п'ять в одній оселі поділені: троє проти двох і двоє - проти трьох.
53Розділиться батько з сином і син - з батьком, мати з дочкою, а дочка - з матір'ю; свекруха з своєю невісткою, а невістка - із [своєю] свекрухою.
54Казав він і натовпам: Коли побачите хмару, що сходить із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, - і так стається.
55А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, - станеться так.
56Лицеміри, вид неба й землі вмієте розпізнавати, чому ж не вмієте розпізнавати теперішнього часу?
57Чому самі від себе не судите, що є справедливе?
58Коли йдеш зі своїм противником до князя, то завдай собі труда в дорозі звільнитися від нього, щоб часом не притягнув тебе до судді, а суддя не видав тебе слузі, а слуга не посадив тебе до в'язниці.
59Кажу тобі, що не вийдеш звідти доти, доки не віддаси останньої лепти.