1І сталося, що коли він увійшов у суботу до будинку якогось начальника фарисейського їсти хліб, то вони назирали за ним.
2І ось, перед ним був один чоловік, хворий на водянку.
3Озвавшись, Ісус сказав до законників і фарисеїв: В суботу годиться оздоровляти чи ні?
4Вони промовчали. А він, доторкнувшись, оздоровив його й відпустив.
5І сказав до них: Як син або віл в когось із вас у криницю впаде, хіба не витягнете зараз же - у день суботній?
6І не змогли відповісти на це.
7А як він спостеріг, що вони собі перші місця вибирали, розповів запрошеним притчу, кажучи їм:
8Коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб часом хто поважніший від тебе не трапився між запрошеними,
9і щоб той, що тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді станеш, засоромлений, займати останнє місце.
10Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище. Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою.
11Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений.
12Говорив же й до того, хто запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб так само й вони тебе не запросили, - і в цьому буде тобі винагорода.
13Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих:
14і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
15Почувши це, один із тих, що сиділи при столі, сказав йому: Блаженний той, хто їстиме хліб у Божім Царстві.
16Він же сказав йому: Один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох;
17і послав раба свого під час вечері, щоб сказали запрошеним: Ідіть, бо вже [все] готове.
18І враз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вважай мене за виправданого.
19А другий сказав: Купив я п'ять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вважай мене за виправданого.
20Ще один сказав: Я одружився і через те не можу прийти.
21Повернувся раб і розповів це своєму панові. Тоді пан, розгнівавшись, сказав своєму рабові: Мерщій виходь на площі й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кривих.
22І сказав раб: Пане, сталося так, як наказав ти, і ще є місця.
23Сказав пан до раба: Вийди на шляхи, на загороди, змушуй увійти, щоб наповнився мій дім.
24Кажу вам, що жоден з тих раніше запрошених мужів не скуштує моєї вечері. [Бо багато покликаних, та мало вибраних].
25Ішли за ним численні юрби: обернувшись, він сказав до них:
26Якщо хто йде до мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини і дітей, братів та сестер, ще й душу свою, не може бути моїм учнем.
27Хто не несе свого хреста і не йде слідом за мною, не може бути моїм учнем.
28Бо хто з вас, бажаючи вежу збудувати, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить, щоб докінчити?
29Щоб, коли покладе основу й не зможе докінчити, всі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30кажучи, що цей чоловік почав будувати і не міг закінчити.
31Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, перше не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посольство та просить замирення.
33Так ото й кожен із вас, хто не зречеться всього свого майна, не може бути моїм учнем.
34Отже, сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим посолите?
35Ні на землю, ні на гній вона не придатна - її висипають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!