1Ісус же пішов на Оливну гору.
2А вдосвіта знову прийшов до храму; весь народ ішов до нього; сівши, навчав їх.
3Приводять [до нього] книжники й фарисеї жінку, зловлену під час перелюбу; поставивши її посередині,
4кажуть до нього: Учителю, ця жінка явно була спіймана в перелюбі.
5В законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. Що ти на це скажеш?
6Це розповідали, випробовуючи його, щоб мати на чому оскаржити його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем на землі,
7[не звертаючи на них уваги]. Як наполягали у своїх запитаннях, підвівся і сказав до них: Хто з вас без гріха, хай перший кине на неї камінь.
8І знову, схилившись, писав на землі.
9Вони ж, почувши, [і будучи засоромлені совістю], відходили один по одному, почавши від старших [до останніх]; і лишився сам [Ісус] та жінка, що стояла посередині.
10Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лиш саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, що звинуватили тебе]? Ніхто тебе не засудив?
11Вона відповіла: Ніхто, Господи. Сказав їй Ісус: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.
12Знову промовляв до них Ісус, кажучи: Я - світло для світу; хто піде за мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя.
13Тоді сказали йому фарисеї: Ти свідчиш про себе сам і твоє свідчення не є правдивим.
14Відповів їм Ісус і сказав їм: Хоч я свідчу сам про себе, моє свідчення є правдивим, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду;
15а ви не знаєте, звідки я і куди йду. Ви тілом судите, - я ж не суджу нікого.
16А якщо я і суджу, то мій суд є правдивим, бо я не один, але з тим, що мене послав, - з Батьком.
17У вашому ж таки законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.
18Я сам свідчу про себе і свідчить про мене й той, що мене послав, - Батько.
19Тоді запитали його: Де твій Батько? Відповів Ісус: Ані мене не знаєте, ані мого Батька; коли б ви мене знали, то знали б і мого Батька.
20Ці слова сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі; і ніхто не схопив його, бо ще не надійшла його година.
21Знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу і шукатимете мене, і в гріхові своєму помрете. Куди я йду, туди ви не можете піти.
22Міркували поміж собою юдеї, чи бува сам себе він не вб'є, коли каже: Куди я іду, туди ви не можете піти?
23І говорив їм: Ви з долу, я з високости; ви - від цього світу, я - не від цього світу.
24Тому я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо якщо не повірите, що то я, помрете у ваших гріхах.
25А вони запитали його: Хто ти? Сказав їм Ісус: Я - початок, що й кажу вам.
26Багато чого маю про вас говорити і судити; але той, хто послав мене, є правдивий; і я світові те говорю, що від нього почув.
27Не збагнули вони, що то він говорив їм про Батька.
28Отож, сказав їм Ісус: Коли підіймете Сина Людського, тоді збагнете, що це я і що від себе нічого не роблю, а тільки як навчив мене [мій] Батько, - те й говорю.
29Той, хто послав мене, - зі мною; [Батько] не лишив мене самого, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби.
30Як він це говорив, багато хто повірив у нього.
31Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в нього: Якщо ви перебуватимете в моїм слові, тоді справді будете моїми учнями,
32і пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними.
33Відповіли йому: Ми є Авраамовим насінням і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же ти кажеш, що станемо вільними?
34Відповів їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.
35Але невільник не лишається в оселі вічно; Син же лишається вічно.
36Отож, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.
37Знаю, що ви є насінням Авраамовим, але прагнете мене вбити, бо моє слово не вміщується в вас.
38Я кажу те, що побачив у [мого] Батька; а ви чините те, що чули від [вашого] батька.
39Сказали йому у відповідь: Авраам є наш батько. Каже їм Ісус: Якби ви були Авраамовими дітьми, ви чинили б діла Авраама;
40нині ж прагнете вбити мене - людину, що сказала вам правду, яку почула від Бога: Авраам такого не робив.
41Ви робите діла вашого батька. Вони сказали йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Батька - Бога.
42Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Батьком, ви полюбили б мене, бо я від Бога вийшов і прийшов - не від себе ж самого прийшов, але він мене послав.
43Чому не розумієте моєї мови? - Бо ви не можете чути мого слова.
44Ваш батько - диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв, бо нема в ньому правди. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він брехун і батько його.
45А коли я правду кажу, - не вірите мені.
46Хто з вас оскаржить мене за гріх? Якщо правду кажу, то чому ви мені не вірите?
47Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога.
48Відповіли на це юдеї і сказали: Хіба не так ми говоримо, що ти самарянин і біса маєш?
49Відповів Ісус: Я біса не маю; але шаную мого Батька, а ви мене зневажаєте.
50Я не шукаю власної слави: є той, хто шукає і судить.
51Щиру правду, щиру кажу вам, що коли хто збереже моє слово, не побачить смерти до віку.
52Сказали йому юдеї: Отепер ми дізналися, що маєш біса. І Авраам помер, і пророки; а ти кажеш, що коли хто збереже моє слово, не скуштує смерти ніколи.
53Чи ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким себе самого робиш?
54Відповів Ісус: Якщо я прославлятиму себе самого, то слава моя - ніщо. Це мій Батько мене прославляє, - той, про якого ви кажете, що він є нашим Богом;
55ви його не пізнали; я ж його знаю. І якщо скажу, що не знаю його, то буду подібним до вас - брехуном; але я його знаю та зберігаю його слово.
56Авраам, ваш батько, радий був би побачити мій день - і побачив, і втішився.
57Сказали йому на це юдеї: Не маєш ще й п'ятдесяти років, а вже бачив Авраама?
58Сказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: Перш ніж Авраам був, - я є.
59Тоді схопили каміння, щоб кидати на нього. Ісус же сховався, і вийшов з храму, [пройшовши між ними, й попрямував далі].