1Продовшивши ж Еліфас Теманіт каже:
2Як мудрий дасть відповідь розуму духа і наповнив біль лона,
3оскаржуючи словами, якими не годиться, словами, в яких (немає) ніякої користі?
4Чи і ти не відкинув страх, довершив такі слова перед Господом?
5Ти винуватий за слова твоїх уст, ані ти не розсудив слова сильних.
6Хай оскаржують тебе твої уста і не я, а твої губи хай свідчать проти тебе.
7Що ж бо? Чи ти є першою людиною? Чи ти повстав перед горами?
8Чи ти почув господні прикази, чи до тебе прийшла мудрість?
9Бо що знаєш ти, чого ми не знаємо? Або що розумієш, чого і ми не (розуміємо)?
10І старець і давній між нами днями старший від твого батька.
11Ти трохи був бичований за дещо з того, що ти згрішив, ти заговорив високо, гордовито.
12На що посміло твоє серце, або що принесли твої очі,
13що ти вибухнув гнівом перед Господом, а вивів з уст такі слова?
14Бо хто, будучи смертною людиною, буде непорочним, чи як буде праведником той, хто народився від жінки?
15Якщо святим не вірить, а небо не є чисте перед Ним.
16Ох же мерзенний і нечистий, чоловік, що пє неправду наче напиток.
17Сповіщу ж тобі, послухай мене. Отже, я сповіщу тобі те, що я побачив,
18те, що говорять мудрі і що не скрили їхні батьки.
19Їм самим дано землю, і на них не прийшов чужинець.
20Все життя безбожного в клопотах, а почислені роки дані сильному,
21страх же його в його ухах. Коли він вважає, що вже є в мирі, прийде його знищення.
22Хай не вірить, що відвернеться від темряви, бо він вже переданий в руки заліза,
23призначений же на їжу ґрифів. А в собі знає, що очукує стати трупом. Темний день його злякає,
24а біда і смуток захоплять його наче вождя, що паде в перших рядах.
25Бо він підняв руки перед Господом, а перед Господом Вседержителем став твердошийним,
26біг же перед ним гординею в товстих плечах свого щита,
27бо він закрив своє лице в своїм товщі і зробив уста на стегнах.
28Хай же поселиться в пустинних містах, ввійде до незамешканих домів. Те, що вони приготовили, інші заберуть.
29Він ані не забогатіє, ані не останеться його майно. Не вкине на землю тінь,
30ані не втече від темряви. Хай вітер висушить те, що в нього сходить, хай же відпаде його цвіт.
31Хай не вірить, що останеться, бо марне поставиться йому.
32Ним зрізане зітліє перед часом, і його галузка не покриється листям.
33Хай буде зібраний як неспілий овоч перед часом, хай упаде як цвіт оливки.
34Бо свідчення безбожного - смерть, а огонь спалить доми тих, що приймають хабарі.
35В лоні ж прийме болі, на нього найде марнота, а його черево понесе обману.