1Струджений моєю душею, стогнучи, випущу на Нього мої слова. Вискажу, охоплений, гіркоту моєї душі
2і скажу до Господа: Не учи мене безбожно чинити. І чому Ти мені так судив?
3Чи добре Тобі, якщо безбожно чинитиму, бо Ти відкинув діла моїх рук, а раду безбожних Ти сприйняв?
4Чи, бачачи, бачиш як смертний чоловік, чи Ти побачиш, так як бачить чоловік?
5Чи твоє життя є людським, чи твої роки людські?
6Бо Ти пошукав моє беззаконня і вислідив мої гріхи.
7Бо Ти знаєш, що я не вчинив безбожно. Але хто є той, що спасає з твоїх рук?
8Твої руки зліпили мене і створили мене, після цього, змінивши, Ти мене побив.
9Згадай, що Ти мене зліпив з глини, а знову повертаєш мене до землі.
10Чи не як молоко Ти мене видоїв, витиснув же мене подібно до сира?
11Скірою і тілом Ти мене зодягнув, кістьми ж і сухожиллям Ти мене зішив.
12Життя ж і милосердя Ти мені дав, а твій нагляд оберіг мій дух.
13Маючи це в собі, знаю, що все можеш, ніщо ж Тобі неможливе.
14Бо якщо ж грішу, Ти наді мною сторожиш, а безвинним від беззаконня Ти мене не зробив.
15Бо якщо буду безбожний, горе мені. Якщо ж буду праведний, не можу піднятися, бо я є повний безчестя.
16Бо на мене полюють, наче на лева, щоб убити, знову ж, обернувши мене, Ти страшно нищиш,
17обновляючи проти мене моє випробування. Гнів же великий Ти виказав мені, Ти ж навів на мене випробування.
18Отже, навіщо Ти мене вивів з лона, і я не помер, і мене око не побачило,
19і став я наче той, що не є? Бо чому з лона я не був покладений до гробівця?
20Чи не коротким є час мого життя? Дозволь мені трохи спочити,
21поки я піду звідки не повернуся, до землі темряви і мороку,
22до землі вічної темряви, де немає світла, ані видіння життя смертного чоловіка.