1Пішлю як гадини по землі. Чи не пустим каменем є гора Сіон?
2Бо дочка Моав буде як пташеня забране в птаха, що відлетів. До того ж, Арноне,
3більше радься, роби собі постіно покриття плачу. В полудневу темряву втікають, жахаються, не будь відведений.
4В тобі замешкають втікачі моава, будуть вам покриттям від лиця переслідувача, бо забрано твого союзника, і згинув володар, що топтав по землі.
5І з милосердям випрямиться престіл, і на ньому сяде з правдою в шатрі Давида, судячи і шукаючи суду і приспішуючи справедливість.
6Ми почули про гордість моава, гордість дуже велика, ти відкинув зарозумілість. Не таке твоє чаклунство,
7не таке. Моав закричить, бо в моавітській землі всі закричать. Ти подбаєш за тих, що живуть в Адесеті і не засоромишся.
8Рівнини Есевона заплачуть, виноградник Севами. Ви, що пожираєте народи, потоптайте її виноградники аж до Язира. Не зійдетеся, блукайте пустинею. Післані були оставлені, бо перейшли пустиню.
9Через це оплакаю виноградник Севами як риданням Язира. Він зрубав дерева твої, Есевон і Елеала, як у жнива і в збирання твого винограду потоптаю, і все впаде.
10І підніметься радість і веселість з твоїх виноградників, і не радітимуть твоїми виноградниками і не витискатимуть вино в винотоках, бо припинено.
11Через це моє лоно проти моава видасть звук як гуслі, і мої внутреності як мур, який ти відновив.
12І буде тобі на сором, бо моав струдився на горбах і ввійде до своїх божків, щоб помолитися, і не можуть його визволити.
13Це слово, яке сказав Господь на моава, коли промовив.
14І тепер говорю: В трьох роках за роками наємника обезчеститься слава моава в усьому великому багацтві, і він останеться малий числом і не шляхетним.