1Слово проти моавітської землі. Вночі згине моавітська земля, бо вночі буде знищений мур моавітської землі.
2Сумуйте над самими собою, бо і Левидон згине. Там де ваш жертівник, туди підете плакати, до Навава моавітського. Кричіть: На всякій голові лисина, всі рамена відрубані.
3На її вулицях підпережіться мішками і плачте, на її покрівлях і на її улицях всі кричіть з плачем.
4Бо закричав Есевон і Елеала, аж до Ясси чути її голос. Через це бедра моавітської землі кричать, душа її пізнає.
5Серце моавітської землі кричить в собі аж до Сиґора, бо є трилітною теличкою. А на підйомі Луіта піднімуться до тебе плачучи, кричить дорогою Ароніїм знищення і трясіння.
6Вода Немріма буде пустинею, і її трава пропаде. Не буде трави і зелені.
7Чи і так має спастися? Бо наведу на долину Аравів, і візьму її.
8Бо доторкнувся крик гори моавської до землі Аґаллім, і її крик аж до джерела Елім.
9А вода Реммона наповниться кровю. Бо наведу на Реммон Аравів і заберу насіння моава і Аріїла і те, що осталося з Адами.