Acts 7
1 Архиєрей запитав: Чи це так?
2 Він промовив: Мужі-браття і батьки, послухайте-но. Бог слави з'явився нашому батькові Авраамові, як він був у Месопотамії, перед тим, як він оселився в Харані.
3 Сказав до нього: Вийди з твоєї землі і від твого роду та піди у край, який тобі покажу.
4 Тоді Він вийшов з Халдейської землі, оселився в Харані. А звідти, по смерті його батька, переселив його на цю землю, де ви тепер живете.
5 І не дав йому спадщини в ній ані на стопу ноги, а обіцяв дати її для володіння - йому і його нащадкам після нього, - хоч не було в нього дитини.
6 І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, і поневолять їх і гнобитимуть чотириста літ.
7 Але я, - сказав Бог, - судитиму народ, якому служитимуть - і після цього вийдуть, і послужать мені на цім місці.
8 І дав йому завіт обрізання. І породив Ісаака, і обрізав його восьмого дня; Ісаак - Якова, Яків - дванадцятьох патріархів.
9 А патріархи позаздрили Йосипові, продали його до Єгипту. Та Бог був з ним
10 і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським і поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом.
11 Настав голод у всій [землі] Єгипетській та Ханаанській, прийшло велике горе; наші батьки не знаходили поживи.
12 Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків.
13 Коли ж вони прибули вдруге, Йосип признався своїм братам; тож відомим став фараонові рід Йосипів.
14 Йосип послав покликати свого батька Якова з усім родом - душ сімдесят п'ять.
15 Яків переселився до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші;
16 і перенесені були до Сихему та покладені до гробниці, яку купив був за срібло Авраам у синів Емора Сихемового.
17 Як наближався час виконання обіцянки, яку клятвено дав Бог Авраамові, народ розростався і розмножувався в Єгипті,
18 доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосипа.
19 Хитруючи проти нашого роду, він гнобив наших батьків, щоб викинути їхніх немовлят, аби не дати їм вижити.
20 В цей час народився Мойсей - був він угодний Богові, його годували три місяці в батьковій оселі.
21 Як викинули його, то взяла його донька фараонова, вигодувала собі за сина.
22 І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости; був сильний у своїх ділах та словах.
23 Коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів - синів Ізраїля.
24 Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і помстився за покривдженого, убивши єгиптянина.
25 Думав, що зрозуміють його брати, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Але вони не зрозуміли.
26 Наступного дня з'явився перед ними, коли вони билися, і намагався помирити, сказавши: Мужі, ви ж бо є братами, навіщо кривдите один одного?
27 А той, що кривдив ближнього, відпихнув його, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею над нами?
28 Чи ти хочеш мене вбити так само, як убив учора єгиптянина?
29 Через це слово втік Мойсей і став чужинцем в Мадіямській землі, де породив двох синів.
30 Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині Синайської гори ангел [Господній] у вогняному полум'ї в кущі.
31 Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. Як приступив, щоб подивитися, був голос від Господа:
32 Я Бог твоїх батьків, Бог Авраама і Ісаака і [Бог] Якова. Затремтівши, Мойсей не наважився поглянути.
33 Сказав йому Господь: Розв'яжи сандалі з твоїх ніг, бо місце, на якому стоїш, - це свята земля.
34 Подивився і бачу гноблення мого народу, що в Єгипті, і чую їхній стогін, тож зійшов визволити їх. Нині йди, посилаю тебе до Єгипту.
35 Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею? - його Бог, з'явившись у кущі, рукою ангела послав як голову й визволителя.
36 Він вивів їх, зробивши чуда і знамення в Єгипетській землі і в Червоному морі і впродовж сорока років у пустині.
37 Це той Мойсей, що сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, - [його слухайте!]
38 Це той, що в пустині на зборах був разом з ангелом, який на Синайській горі говорив до нього і до наших батьків, який одержав живі слова, щоб дати нам;
39 якого не схотіли послухати наші батьки, але відкинули його і повернулися у своїх серцях до Єгипту,
40 сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі.
41 І зробили тоді теля, принесли жертву ідолові і веселилися з витвору своїх рук.
42 Відвернувся Бог, передав їх, щоб служили небесному війську, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів, чи приносили ви мені сорок років у пустині заколення і жертви?
43 І взяли ви шатро Молоха і зірку вашого бога Райфана - зображення, які ви зробили, щоб покланятися їм: і переселю вас далі від Вавилона.
44 Наші батьки мали в пустині скинію свідоцтва, як наказав той, що велів Мойсеєві зробити її за зразком, якого той бачив.
45 Взявши її, внесли батьки наші разом з Ісусом до землі тих народів, яких вигнав Бог з очей наших батьків - так аж до днів Давида.
46 Цей знайшов був ласку в Бога і молився, щоб знайти помешкання Богові Якова.
47 Соломон збудував йому храм.
48 Але Всевишній живе не в рукотворних, як каже пророк:
49 Небо - мій престол, земля - підніжжя моїх ніг. Який храм збудуєте мені, каже Господь, або яке місце для мого спочинку?
50 Хіба не моя рука все це зробила?
51 Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, - як батьки ваші, так і ви.
52 Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, що наперед сповіщали про прихід Праведника, якого ви тепер зрадили і вбили.
53 Ви, що одержали закон з наказу ангелів, але не зберегли його!
54 Слухаючи це, палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами.
55 Сповнений Святим Духом, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога.
56 Сказав: Ось, бачу відкриті небеса і Людського Сина, що стоїть праворуч Бога.
57 Голосно закричавши й позатикавши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього.
58 Вивівши за місто, били камінням. Свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, що називався Савлом.
59 Били камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій.
60 Ставши на коліна, скрикнув гучно: Господи, не вважай їм це за гріх. Сказавши це, спочив.