1Тими днями, як побільшало учнів, почалися нарікання еліністів на юдеїв, що їхні вдови занедбані в щоденнім служінні.
2Скликавши громаду своїх учнів, дванадцятеро сказали: Не годиться нам, покинувши Боже слово, служити біля столів.
3Виберіть, братове, з-поміж вас сімох перевірених чоловіків, сповнених [Святого] Духа й мудрости - їх і поставимо на цю службу.
4Ми ж залишимося в молитві і служінні слову.
5Усій громаді сподобалося це слово; і вибрали Степана - чоловіка, сповненого віри і Святого Духа, - і Пилипа та Прохора, і Никанора й Тимона, і Пармена та проселіта з Антіохії Миколу.
6Поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки.
7Боже слово росло і чисельність учнів в Єрусалимі дуже множилось, а багато священиків були слухняні у вірі.
8Степан же, сповнений ласки й сили, робив великі знамення й чуда в народі.
9Повстали ж деякі з синаґоґи, що називається Лібертинською, Киренейською й Александрійською, і ті, що з Килікії і Азії, які сперечалися зі Степаном,
10але не могли протистояти мудрості й духові, з якими він говорив.
11Тоді вони підмовили людей, які говорили, що чули, ніби він говорив зневажливі слова проти Мойсея і Бога.
12Підбурили народ, старшин, книжників і, напавши, схопили його та привели до синедріону.
13Поставили фальшивих свідків, що говорили: Цей чоловік не перестає говорити [зневажливі] слова на це святе місце і проти закону.
14Бо ми чули, як він казав, що Ісус Назарянин зруйнує це місце і змінить звичаї, які нам передав Мойсей.
15Поглянувши на нього, всі, що сиділи на соборі, побачили його обличчя, яке було наче обличчя ангела.