1Савло схвалював його вбивство. У ті дні настав великий утиск Єрусалимської церкви. Всі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії.
2Побожні мужі вбрали Степана, гідно оплакали його.
3Савло ж нищив церкву, входячи до осель, виволікував чоловіків та жінок, кидав їх до в'язниці.
4Тим часом розсіяні люди ходили й проповідували слово.
5Пилип прибув до міста Самарії, проповідував Христа.
6Слухали громади те, що казав Пилип. Сприймали однодушно, бачили знамення, які чинив.
7З багатьох, одержимих нечистими духами, які виходили й гучно кричали; багато спаралізованих і кривих одужували.
8Настала велика радість у тім місті.
9Був у місті один чоловік, на ім'я Симон. Перед тим займався чародійством і дивував народ Самарії, видаючи себе за когось великого.
10Його слухали від малого до великого, кажучи: Це є велика сила Божа.
11Слухали його, бо довго захоплював їх чарами.
12Але коли повірили Пилипові, що благовістив Боже Царство й ім'я Ісуса Христа, то охрестилися і чоловіки, й жінки.
13Повірив і сам Симон і, охрестившись, перебував з Пилипом. Бачачи великі сили й знамення, дивувався.
14Апостоли, що перебували в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Боже слово, і послали до них Петра й Івана.
15Прийшовши, ті помолилися за них, аби вони одержали Святого Духа.
16Бо ще на жодного з них не зійшов, а тільки хрещені були в ім'я Господа Ісуса.
17Тоді поклали на них руки - і одержали Святого Духа.
18Як побачив Симон, що накладанням рук апостолів дається [Святий] Дух, приніс їм гроші
19і промовив: Дайте й мені таку владу, щоб на кого я покладу руки, той одержав би Святого Духа.
20Петро сказав до нього: Твої гроші хай з тобою згинуть, бо ти думаєш за гроші набути дару Божого.
21Нема тобі частки й уділу в цім слові, бо твоє серце не чесне перед Богом.
22Отже, покайся за це твоє зло і молися Богові, може, проститься тобі за задум твого серця.
23Бо бачу тебе переповненим жовчною гіркоти в путах неправди.
24У відповідь Симон сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб на мене не найшло нічого з того, про що ви сказали.
25Вони засвідчили і після проповіді слова Господнього повернулися до Єрусалима. Благовістили і в багатьох самарійських селах.
26Ангел Господній сказав до Пилипа, кажучи: Встань і йди на південь - на шлях, що сходить з Єрусалима до Гази, - порожній він.
27Устав та й пішов. Тут був муж - скопець з Етіопії - вельможа етіопської цариці Кандакії та її скарбник. Він їздив на поклон до Єрусалима,
28і повертався, сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю.
29Дух сказав Пилипові: Підійди і пристань до цієї колісниці.
30Пилип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю. Сказав: Ти розумієш те, що читаєш?
31Він сказав: Як я можу зрозуміти, коли ніхто не наставить мене? Попросив Пилипа, щоб увійшов і сів біля нього.
32Місце ж із Писання, що його він читав, було: Наче вівцю на заріз, повели його; наче ягня безголосе перед тим, що стриже його, - не відкриває уст своїх.
33В його приниженні суд йому відібрано. Але хто розповість про рід його? Бо життя його забирається із землі.
34Обізвався скопець і сказав Пилипові: Благаю тебе, про кого пророк це каже? Про себе самого чи про когось іншого?
35Відкривши уста й почавши від цього Писання, Пилип благовістив йому про Ісуса.
36Тим часом вони, йдучи дорогою, під'їхали до якоїсь води. Скопець каже: Ось вода, що забороняє мені охреститися?
37[Пилип йому промовив: Якщо віруєш всім своїм серцем, - можна. Той у відповідь сказав: Вірую, що Ісус Христос - Син Божий.]
38І наказав колісниці стати. Обидва зайшли у воду - Пилип і скопець. І охрестив його.
39Коли вийшли з води, Господній Дух забрав Пилипа, і скопець більше не бачив його. Ішов своєю дорогою і радів.
40Пилип опинився в Азоті. Проходячи, благовістив усім містам, доки не прийшов до Кесарії.