1В Антіохійській Церкві були [деякі] пророки й учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій Киринеєць, Манаїл, вихований разом з Іродом тетрархом, і Савло.
2Як служили вони Господеві й постили, сказав Святий Дух: Відділіть мені Варнаву та Савла на діло, на яке я покликав їх.
3Попостивши й помолившись і поклавши на них руки, відпустили.
4Вони послані були Святим Духом і пішли до Селекії, звідти відпливли до Кіпру.
5Бувши на Саламіні, звіщали Боже слово в юдейських синагогах. Мали Івана за слугу.
6Пройшовши ввесь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка - ворожбита, фальшивого пророка, юдея на ім'я Вар Ісус,
7який був з проконсулом Сергієм Павлом - розсудливим чоловіком. Той, покликавши Варнаву і Савла, старався почути Боже слово.
8Противився їм Еліма-ворожбит, - бо так перекладається його ім'я, - намаючись відвернути проконсула від віри.
9Савло - він же Павло, - сповнившись Святим Духом і поглянувши на нього,
10сказав: О, повний усякої омани і всякої злоби, сину диявола, ти, ворогу всякої правди! Чи не перестанеш перекручувати рівні Господні дороги?
11І нині рука Господня на тобі - будеш сліпим, не бачачи сонця до часу. Зненацька обгорнули його морок й темрява і, ходячи навпомацки, шукав провідника.
12Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись навчанню Господньому.
13Відпливши з Пафи, ті, що були з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Іван же, відлучившись від них, повернувся до Єрусалима.
14Вийшовши з Пергії, вони прийшли до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в день суботній, сіли.
15Після читання закону і пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: Брати, якщо є у вас слово втіхи для народу, говоріть.
16Уставши й махнувши рукою, Павло сказав: Мужі ізраїльські й ті, що бояться Бога, слухайте.
17Бог цього народу, Ізраїлевого, вибрав наших батьків і підняв народ, що був скитальцем у Єгипетській землі, високою рукою вивів їх із неї.
18Сорок років годував їх у пустині.
19Підкоривши сім народів у Ханаанській землі, дав у спадщину їхню землю
20- майже по чотириста п'ятдесятьох роках. І після цього дав суддів - до пророка Самуїла.
21Потім просили царя - і Бог дав їм Савла, сина Кисового, мужа з племені Веніямина, - на років сорок.
22Віддаливши його, поставив їм за царя Давида, до якого, засвідчивши, сказав: Знайшов я Давида, сина Єсеєвого, людину мого серця, - він виконає всі мої бажання.
23З його насіння Бог за обітницею підніс Ісуса - на порятунок Ізраїлю.
24А Іван проповідував перед його приходом хрещення покаяння - всьому ізраїльському народові.
25А коли Іван завершував свій шлях, то сказав: За кого мене маєте? Це не я! Але йде за мною той, якому я не гідний розв'язати ремінця взуття.
26Мужі-брати, сини роду Авраама, і хто богобоязний між вами! Вам послано слово спасіння.
27Бо ті, що живуть у Єрусалимі, і їхні правителі, не зрозумівши цього, виконали слова пророчі, що читаються щосуботи, - засудивши його.
28Не знайшовши жодної вини, гідної смертної кари, попросили Пилата вбити його.
29Коли ж виконали все написане про нього, то зняли з дерева і поклали до гробниці.
30Бог же воскресив його з мертвих.
31Він багато днів з'являвся тим, що пішли з ним з Галилеї до Єрусалима, які нині є його свідками перед людьми.
32І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була батькам,
33Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як ото в другому псалмі написано: Ти мій Син, я нині тебе породив.
34А що воскресив його з мертвих, щоб більше не повернувся у тління, так заповів: Дам вам справжні Давидові святощі.
35Тому і в іншому місці говорить: Не даси своєму святому побачити тління.
36Давид, послуживши своєму родові, з Божої волі заснув і переставився до своїх батьків, - і бачив тління.
37А той, якого Бог воскресив, - не побачив тління.
38Хай буде відомо вам, мужі-браття, що через нього вам звіщається відпущення гріхів, і в усьому, від чого ви не могли оправдатися в законі Мойсеєвім,
39у цьому кожний вірний виправдається.
40Стережіться, щоб не прийшло [на вас] сказане в пророків:
41Дивіться, глумителі, й дивуйтеся і зникніть, бо справу роблю в днях ваших, справу, в яку не повірите ви, якщо хтось розкаже вам.
42Коли виходили вони [з юдейської синаґоґи, погани] просили, щоб наступної суботи говорили до них ці слова.
43Як розійшлися з синаґоґи, багато з юдеїв і богобоязні проселіти пішли за Павлом і Варнавою. Вони, говорячи до них, переконували їх перебувати в Божій ласці.
44Наступної суботи мало не все місто зібралося, щоб послухати Господнє слово.
45Побачили юдеї юрбу, сповнилися заздрістю і перечили тому, що говорив Павло, [опиралися і] богозневажали.
46Набравшись відваги, Павло і Варнава сказали: Треба було спочатку вам говорити Боже слово, але оскільки ви відкинули його і самі себе робите негідними вічного життя, то ми звертаємося до поган.
47Бо так заповів нам Господь: Поклав я тебе на світло поганам, щоб ти був спасінням аж до краю землі.
48Чуючи це, погани раділи і прославляли Господнє слово - і повірили ті, що були призначені для вічного життя.
49Слово Господнє розходилося по всій країні.
50Юдеї підбурювали побожних і шляхетних жінок та визначних громадян і почали переслідувати Павла й Варнаву, вигнали їх за свої кордони.
51Вони, обтрусивши порох із ніг проти них, прийшли до Іконії.
52А учні наповнювалися радістю і Святим Духом.