1У той час цар Ірод підніс руки, щоб декому з церкви заподіяти зло.
2Убив мечем Іванового брата Якова.
3Коли побачив, що це подобається юдеям, задумав схопити й Петра. Були тоді дні Опрісноків.
4Схопив Його й посадив до в'язниці, передав чотирьом четвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його до народу після Пасхи.
5Отже, Петра стерегли у в'язниці. Ревна молитва піднімалася від церкви до Бога за нього!
6Коли Ірод мав його вивести, тієї ночі Петро спав між двома вояками, скований двома залізними кайданами; а сторожі перед дверима стерегли в'язницю.
7І ось Господній ангел став перед ним, - і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра у бік, підвів його, кажучи: Швидко вставай! І спали залізні кайдани з його рук.
8Сказав же ангел до нього: Підпережися і взуйся в свої сандалі. Зроби же це. І каже йому: Зодягнися в свою одіж і йди за мною.
9Вийшовши, попрямував за ним, не знаючи, чи це дійсність, - те, що відбувається через ангела, - бо думав, що бачить видіння.
10Минувши першу й другу сторожі, прийшли до залізної брами, що вела до міста, - вона сама собою їм відкрилася. Вийшовши, поминули одну вулицю - і тут же відступив ангел від нього.
11Отямившись, Петро сказав: Нині твердо знаю, що Господь послав свого ангела і вирвав мене з Іродових рук та від усіх сподівань юдейського народу.
12Подумавши, прийшов до Маріїної хати, матері Івана, прозваного Марком. Тут зібралися численні люди і молилися.
13Як постукав він у двері двору, вийшла рабиня на ім'я Рода, щоб довідатися.
14Пізнавши голос Петра, з радости не відчинила дверей, а прибігла і сказала, що Петро стоїть під дверима.
15Вони їй сказали: Ти навіжена! Вона ж настоювала, що так воно є. Вони ж говорили: Це його ангел.
16Петро стукав далі. Відчинивши, побачили його й жахнулися.
17Махнувши їм рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь його вивів із в'язниці. Сказав: Сповістіть це Якову й братам. Вийшов, пішов до іншого місця.
18Коли настав день, поміж вояками зчинилася велика тривога: що сталося з Петром?
19Ірод, пошукавши його і не знайшовши, допитавши сторожів, наказав їх відвести. Потім пішов з Юдеї до Кесарії і перебував [там].
20Ірод гнівався на тирян і сидонян. Прийшли ті до нього й однодушно благали Власта, царського постельника, просили миру, бо живилися їхні землі з царських.
21Одного призначеного дня Ірод, зодягнутий у царські шати і сівши на судищі, говорив до них з гордістю.
22Юрба ж кричала: Це голос Бога, а не людини.
23Зненацька вдарив його Господній ангел, бо не віддав славу Богові. З'їли [його] черви - він помер.
24Боже слово зростало і множилося.
25Варнава й Савло, скінчивши службу, повернулися до Єрусалима, взявши Івана, званого Марком.