1Сталося таке в Іконії, що разом увійшли вони до юдейської синагоги і говорили так, що повірило дуже велике число юдеїв та греків.
2Ті ж юдеї, що не повірили, підбурювали і ятрили душі поган проти братів.
3Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, який засвідчував слово своєї ласки, роблячи знамення й чуда через їх руки.
4Розділилися люди у місті: одні були з юдеями, інші - з апостолами.
5Коли погани та юдеї із своїми провідниками зчинили заколот, щоб їх зневажити і побити камінням,
6вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст, - у Лістру і Дервію та в околиці,
7і тут благовістили.
8У Лістрі сидів один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив.
9Слухав він Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для порятунку,
10сказав Павло дуже голосно: Встань прямо на ноги. Той підскочив і почав ходити.
11Люди побачили, що зробив Павло, піднесли свій голос, кажучи по-лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі.
12Називали Варнаву Зевсом, Павла - Гермесом, бо той був провідником у слові.
13Жрець Зевса, що перебував перед містом, привів до брами бичків, та вінки, хотів разом з юрбою приносити жертву.
14Почувши, апостоли Варнава і Павло, роздерли одяг свій, кинувшись між людей, кричали:
15Люди, що ви робите? І ми подібні до вас, люди, що благовістимо вам відвертатися від цих марнот до живого Бога, який створив небо, землю, море і все, що в них.
16Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі погани ходили своїми дорогами.
17Він, проте, не переставав свідчити про себе, творячи добро, даючи вам дощі з неба і плідні часи, насичуючи їжею та веселістю ваші серця.
18Говорячи це, ледве заспокоїли людей, щоб утрималися приносити їм жертву.
19Прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбурюючи людей, побили Павла камінням, витягли його за місто, думаючи, що він помер.
20Коли учні оточили його, він устав, увійшов до міста. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії.
21Благовістуючи тому містові, навчивши багатьох, повернулися до Лістри й Іконії та Антіохії.
22Зміцнювали душі учнів, благали залишатися у вірі, бо через великі утиски треба нам увійти до Божого Царства.
23Висвятивши їм пресвітерів для всіх Церков, помолившись із постом, передали їх Господеві, в якого повірили.
24Пройшовши Пісидію, прийшли до Памфилії.
25Казали слово в Пергії, зайшли до Атталії.
26Звідти відпливли до Антіохії, де були передані Божій ласці на справу, яку і довершили.
27Прийшовши туди і зібравши церкву, розповіли, що Бог зробив з ними, як відкрив поганам двері віри.
28Перебували ж немало часу з учнями.