1Чи зачинаємо знову самих себе представляти? Чи потребуємо, як деякі, доручальних послань до вас або від вас?
2Наше послання - це ви; воно написане в наших серцях, його знають та читають усі люди.
3Ви показуєте собою, що ви - це послання Христове, виготоване нами; написане не чорнилом, але Духом живого Бога, не на камінних таблицях, але на тілесних таблицях сердець.
4Таку надію маємо через Христа до Бога,
5не тому, що ми спроможні від себе щось подумати, наче від самих себе; ні, наша спроможність від Бога
6який і дозволив нам стати служителями Нового Завіту - не літерою, але Духом; бо літера вбиває, а Дух оживляє.
7Якщо ж служіння смерти, викарбуване літерами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минущу славу його обличчя;
8то наскільки славнішим буде служіння Духа?
9Бо коли служіння осуду - слава, то служіння справедливости набагато перевищить у славі.
10Бо не прославилося прославлене в цій частині - через надмірну славу.
11Бо коли минуще є славою, то набагато більше те, що постійно лишається, є в славі.
12Отже, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю,
13і не як Мойсей, що ховав під покривало своє обличчя, бо сини Ізраїлеві не могли дивитися на кінець того, що минає.
14Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі.
15І сьогодні, коли читають Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці.
16Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало.
17Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода.
18Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа.