1І чужинці збирають всі свої табори до Афека, й Ізраїль отаборився в Аендорі, що в Єзраелі.
2І сатрапи чужинців ішли сотнями і тисячами, і Давид і його мужі ішли зі заду з Анхусом.
3І сказали сатрапи чужинців: Хто ці, що йдуть? І сказав Анхус до воєвод чужинців: Чи це не Давид раб Саула ізраїльського царя? Він був з нами (багато) днів, це вже другий рік, і я не знайшов в ньому нічого від того дня, коли він прийшов до мене, і аж до цього дня.
4І засмутилися на нього вожді чужинців і кажуть йому: Поверни мужа до його місця, куди ти його там наставив, і хай не іде з нами на війну, і хай не викликає заколоту в таборі. І щоб якось він не перейшов до свого пана. Чи він не на чолі тих мужів?
5Чи він не Давид, якому вийшли в хорах, кажучи: Саул побив свої тисячі і Давид свої десятки тисяч.
6І Анхус покликав Давида і сказав йому: Хай живе Господь, бо ти праведний і добрий в моїх очах, і твій вхід і твій вихід в таборі зі мною, і не знайшов я в тебе злоби від того дня, коли ти прийшов до мене, аж до сьогоднішнього дня. І в очах сатрапів ти не добрий.
7І тепер повернися і іди в мирі, і не вчиниш зла в очах сатрапів чужинців.
8І сказав Давид до Анхуса: Що я тобі вчинив, і що ти знайшов в твому рабі від того дня, коли я був перед тобою, і аж до цього дня, що не піду воювати з ворогами мого пана царя?
9І Анхус відповів Давидові: Знаю, що ти добрий в моїх очах, але сатрапи чужинців кажуть: Не піде з нами на війну.
10І тепер встань вранці, ти і слуги твого пана, що прийшли з тобою, і підете до місця, де я вас там настановив, і не покладеш поганого слова в твому серці, бо ти добрий переді мною. І встаньте вранці в дорогу, і хай буде вам ясно, і підете.
11І вранці Давид встав, сам і його мужі, щоб відійти і сторожити землю чужинців, і чужинці пішли воювати проти Ізраїля.