1І сталося як входив Давид і його мужі третого дня до Секелака, і Амалик напав на південь і на Секелак і побив Секелак і запалив його огнем.
2І жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого не забили, ні мужа ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою.
3І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене огнем, а їхні жінки і їхні сини і їхні дочки взяті в полон.
4І підняв Давид і його мужі свій голос і заплакали, аж доти доки не було в них сили далі плакати.
5І обі жінки Давида взято в полон, Ахіноому Єзраїлітку і Авіґею жінку Навала Кармиліта.
6І Давид дуже засмутився, бо нарід сказав побити його камінням, бо тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. І Давид скріпився в Господі Бозі свому.
7І сказав Давид до Авіятара священика сина Ахімелеха: Принесіть ефуд.
8І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи поженуся за цією групою? Чи їх захоплю? І сказав йому: Женися, бо, захоплюючи, захопиш і, нищачи, знищиш.
9І пішов Давид, сам і з ним шістьсот мужів, і приходять аж до потока Восора, і надлишок остався.
10І гнався чотиристома мужами, а осталися двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.
11І знаходять в полі мужа єгиптянина і беруть його і провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він зїв, і напоїли його водою.
12І дають йому часть фіґів, і він зїв, і піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.
13І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? І сказав слуга єгиптянин: Я раб чоловіка Амаликіта, і мій пан мене оставив, бо я захворів сьогодні вже три дні.
14І ми напали на південь Холтія і на юдейскі околиці і на південь Хелува і Селак ми спалили огнем.
15І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? І сказав: Покленися ж мені Богом, що не убєш мене і не видаси мене в руки мого пана, і поведу тебе до цієї групи.
16І повів його туди, і ось ці розсіялися по лиці всієї землі, їли і пили і святкували (задля) усіх великих здобичей, які взяли з землі чужинців і з землі Юди.
17І напав на них Давид і побив їх від світанку аж до вечора і на другий день, і не спасся з них муж, хіба лиш чотириста слуг, які повсідали на ослів і втекли.
18І Давид відібрав все, що взяли Амаликіти, і відібрав обі свої жінки.
19І не забракло їм нічого з малого аж до великого і від здобичі і аж до синів і дочок і до всього їхнього, що взяли; Давид повернув все.
20І взяв Давид всі отари і стада і відвів перед здобиччю, і вони називали здобич: Це здобич Давида.
21І приходить Давид до двохсот мужів, що були оставлені, щоб не ішли за Давидом, і він їх посадив при потоці Восорі, і вони вийшли на зустріч Давидові і на зустріч народові, що з ним, і прийшов Давид до народу, і запитали його про мир.
22І кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів вояків, що пішли з Давидом, відповів і сказав: Томущо вони не гналися з нами, не дамо їм із здобичі, яку ми забрали, але хіба хай заберуть кожний свою жінку і своїх дітей і повернуться.
23І сказав Давид: Не вчините так після того як Господь передав нам (ворогів) і зберіг нас, і Господь передав в наші руки групу, що на нас напала.
24І хто послухається цих ваших слів? Бо вони не гірші від вас. Тому за частю того, хто пішов на війну, так буде часть того, що сидів над речами. Так хай будуть поділені.
25І було (так) від того дня і далі, і стало приписом і правилом аж до сьогодні для Ізраїля.
26І пішов Давид до Секелака і післав з здобичі до старшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі господних ворогів,
27тим, що в Ветсурі, і тим, що в Рамі на півдні, і тим, що в Єтторі,
28і тим, що в Ароірі, і тим, що в Аммаді, і тим, що в Сафі, і тим, що в Естію, і тим, що в Ґеті, і тим, що в Кінані, і тим, що в Сафеку, і тим, що в Тіматі,
29і тим, що в Кармилі, і тим, що в містах Єрамила, і тим, що в містах Кенезія,
30і тим, що в Єрімуті, і тим, що в Вирсавії, і тим, що в Ноо,
31і тим, що в Хевроні, і до всіх місць, куди ходив Давид, він і його мужі.