1Соломонова пісня над піснями.
2Хай він вкриє мене цілунками уст своїх, бо любов його вина солодша.
3Пахощі його — найзапашніші, ім’я його — розбризкані парфуми. Тому його дівчата і кохають.
4Візьми мене з собою! Давай разом втечемо від усіх! Привів мене в свою кімнату цар. Втішаймося і веселімося разом. Любов його солодша, ніж вино, тому й жінки обожнюють його.
5Дочки Єрусалима, я темношкіра, але я чарівна. Я смуглява, немов намети Кедара, і гарна, мов намети Салми.
6Ви не дивіться, що я темна, від сонце, під яким засмагла. Сини моєї матері на мене запалились гнівом. Мене зробили наглядачкою за виноградником своїм. Свою ж лозу, яка мені належить, я вже належно доглядати не могла.
7Скажи мені о ти, кого душа кохає, де ти пасеш своїх овець? Де спочити ти їм даєш опівдні? Скажи мені, щоб не була мов та я, наймичка при отарах твоїх друзів.
8Якщо не знаєш, де знайти мене, ти, найпрекрасніша з усіх жінок, йди по слідах моїх овець, і козенят своїх паси коло наметів інших пастухів.
9Я порівняю тебе, люба моя, з лошицею колісниць фараонових. Виблискують вони сяйливо від прикрас.
12Коли мій цар на своїм ложі, мій нард так солодко пахтить.
13Коханий мій, немов торбинка з мирром, що ніч проводить в мене між грудьми.
14Коханий мій немов би хенни ґроно, що в виноградниках Ен-Ґеді розцвіла.
15І справді ти прекрасна, моя люба, а твої очі ніби голубки.
16І справді ти прегарний, мій коханий, а ложе наше справді пишне!
17Бруси будинку нашого — це кедри, а крокви дому нашого — то сосни.