Psalms 56
1 Для диригента. На мелодію: «Голуб на далекому дубі». Міктам Давида, коли филистимляни захопили його в Ґаті.
2 Помилуй мене, Боже, бо гнавсь за мною чоловік, весь день мені спокою не давав.
3 На кожний крок людці чатують, вони цькують мене невпинно. Чимало маю ворогів між можновладців.
4 Але як тільки жах мене проймає, я довіряюсь Богу я, і на Нього покладаюсь.
5 Я слово Боже прославляю, я вірю Богу, то й страху я не маю, що смертні заподіяти можуть щось мені.
6 Вони мені невпинно дошкуляють, все лихо затівають проти мене, або слова перекрутивши, ними ж і шпиняють.
7 Ті вороги гуртуються довкола: хоч би куди пішов і хоч би що зробив — підстерігають душу й плоть мою.
8 Ти прожени їх, бо нечестиві в них шляхи, дай їм спізнати чужоземців лють.
9 Звичайно, бачив Ти, як я тремтів від болю, Ти сльози всі мої порахував і пам’ятав.
10 Тому відступляться, я знаю, зникнуть вороги, коли я попрошу Тебе про допомогу, бо Ти — мій Бог!
11 Ціную я обітницю Господню і прославляю Боже слово я.
12 Я в Бога вірую, тому страху не маю. Що люди можуть заподіяти мені?
13 Я мушу виконати обіцянку Богу, Тобі, віддячити, о Боже, мушу я.
14 Бо врятував Ти мою душу в смертний час, не дав спіткнутися й упасти, щоб жити я міг у світлі Божім, що осяває кожного із нас!