1Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм:
2«Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп'яття».
3Тоді зібрались первосвященики і книжники, і старійшини народу в домі первосвященика, на ім'я Каіяфа,
4і радилися, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5Але говорили: «Тільки не в свято, щоб не сталось заколоту в народі».
6Коли ж Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,
7підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною мира дорого цінного і вилила миро Йому, возлежалому, на голову.
8Побачивши це, учні його обурилися і сказали: «Навіщо таке марнотратство?
9Бо можна було б продати це миро за велику ціну і роздати гроші вбогим».
10Але Ісус, зрозумівши це, сказав їм: «Чого бентежите жінку? Вона добре діло зробила Мені.
11Бо вбогих завжди матимете з собою, а Мене не завжди будете мати.
12Виливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на похорон.
13Істинно кажу вам: де б не проповідувалось Євангеліє це по всьому світу, сказано буде на згадку про неї і про те, що вона зробила».
14Тоді один з дванадцятьох, званий Іуда Іскаріот, пішов до первосвящеників
15і сказав: «Що ви дасте мені, якщо я вам видам Його?» Вони виплатили йому тридцять срібняків.
16З того часу він шукав нагоди видати Його.
17У перший день Опрісноків учні підійшли до Ісуса і запитали: «Де накажеш нам приготувати Тобі пасху?»
18Він відповів: «Підіть у місто до такого-то і скажіть йому: 'Учитель говорить: час Мій близький, в тебе справлю пасху з учнями Моїми'».
19Учні зробили, як Ісус звелів їм, і приготували пасху.
20Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учнями;
21і коли вони їли, сказав: «Істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене».
22Вони дуже засмутилися і почали говорити Йому, кожний з них: «Господи, чи не я?»
23Він же сказав у відповідь: «Хто опустить зі Мною руку в чашу, той зрадить Мене.
24Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, котра Сина Людського видасть. Ліпше було б такій людині не народитися».
25А Іуда, зрадник Його, запитав: «Чи не я, Вчителю?» Ісус відповів йому: «Ти сказав».
26Коли вони їли, Ісус взяв хліб, поблагословив, поламав і, роздаючи учням, сказав: «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє».
27І, взявши чашу, подякував, подав їм і сказав: «Пийте з неї всі,
28бо це — кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29Кажу вам, що відтепер не буду пити від плоду цього виноградного, аж доки не буду пити з вами знову в Царстві Отця Мого».
30І, відспівавши, вони пішли на гору Оливну.
31Тоді Ісус говорить їм: «Всі ви спокуситесь через Мене ночі цієї, бо написано: 'Поражу пастиря, і розбіжаться вівці отари'.
32По воскресінні ж Моїм попереджу вас у Галілеї».
33Петро сказав Йому у відповідь: «Хоч би і всі спокусились Тобою, я ніколи не спокушусь!»
34Ісус сказав йому: «Істинно кажу тобі: цієї ночі, перше ніж за співає півень, ти тричі відречешся від Мене».
35Петро говорить Йому: «Хоч би я мав померти з Тобою, я не відречуся від Тебе!» Так говорили і всі учні.
36Тоді Ісус приходить з ними на місце, яке називається Гефсиманією, і каже учням: «Посидьте тут, поки Я піду і помолюся там».
37І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати і тужити.
38Тоді говорить їм Ісус: «Душа Моя сумує смертельно: залишіться тут і пильнуйте зі Мною».
39І, відійшовши трохи, впав Він долілиць і молився, кажучи: «Отче Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене! Проте не як Я хочу, а як Ти».
40І приходить до учнів і, знайшовши їх сплячими, говорить Петрові: «Чи так не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а тіло немічне».
42Знову, вдруге, Він відійшов і молився, кажучи: «Отче Мій, коли не може чаша ця минути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя!»
43І, прийшовши, знову знаходить їх сплячими, бо в них обважніли очі.
44І, залишивши їх, пішов знову і молився втретє, кажучи те саме слово.
45Тоді приходить до учнів Своїх і каже їм: «Ви все ще спите і спочиваєте? Ось настав час, і Син Людський віддається в руки грішників.
46Вставайте, підемо: ось наблизився зрадник Мій!»
47І коли Він ще говорив, ось Іуда, один з дванадцяти, прийшов, а з ним багато народу з мечами і киями, від первосвящеників і старійшин народних.
48Зрадник же Його дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, той і є, беріть Його».
49І зараз же підійшов до Ісуса і сказав: «Радій, Учителю». І поцілував Його.
50Ісус сказав йому: «Друже, чого ти прийшов?» Тоді вони приступили і наклали руки на Ісуса, і взяли Його.
51І ось один з тих, що був з Ісусом, простигши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відтяв йому вухо.
52Тоді Ісус сказав йому: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть!
53Чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більше ніж дванадцять легіонів ангелів?
54Як же тоді збудуться Писання, що так повинно статися?»
55В той час Ісус сказав до народу: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами і киями взяти Мене; кожний день Я сидів з вами в храмі, навчаючи вас, і ви не брали Мене.
56Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків». Тоді всі учні, залишивши Його, повтікали.
57Ті ж, що взяли Ісуса, повели Його до Каіяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
58Петро йшов слідом за Ним здалеку, до двору первосвященика; і, ввійшовши в двір, сів зі слугами, щоб побачити кінець.
59Первосвященики і старійшини та весь синедріон шукали лжесвідчень на Ісуса, щоб засудити Його на смерть.
60І не знаходили, хоч багато лжесвідків приходило. Але, нарешті, прийшли два лжесвідки
61і сказали: «Він казав: 'Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його'».
62Первосвященик встав і сказав Йому: «Нічого не відповідаєш? Що вони проти Тебе свідчать?»
63Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: «Заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?»
64Ісус каже йому: «Ти сказав; навіть скажу вам: віднині ви побачите Сина Людського сидячого по правиці Сили і грядущого на хмарах небесних».
65Тоді первосвященик роздер одежу свою і сказав: «Він богохульствує! Навіщо нам ще свідків? Ось, тепер ви чули богохульство Його!
66Як вам здається?» Вони ж сказали у відповідь: «Повинен смерті!»
67Тоді плювали Йому в лице і били Його по щоках, інші ж били Його киями
68і казали: «Пророкуй нам, Христе, хто вдарив Тебе?»
69Петро ж сидів на подвір'ї. І підійшла одна служниця і сказала: «І ти був з Ісусом Галілеянином».
70Але він відрікся перед усіма і сказав: «Не знаю, що ти говориш».
71Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і каже присутнім там: «Цей був з Ісусом Назарянином».
72Він знов відрікся з клятвою, що не знає Цього Чоловіка.
73Трохи згодом, підійшли ті, що стояли там і сказали Петрові: «Справді, і ти з них, бо мова твоя виявляє тебе».
74Тоді він став клястися та божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75І Петро згадав слово сказане йому Ісусом: «Перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене». І, вийшовши геть, гірко заплакав.