1Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини народу зібрали нараду проти Ісуса, щоб видати Його на смерть.
2І, зв'язавши Його, повели і видали Його Понтію Пілатові, правителеві.
3Тоді Іуда, котрий видав Його, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібняків первосвященикам і старійшинам,
4кажучи: «Згрішив я, видавши невинну кров». Вони ж сказали йому: «Що нам до того? Дивись сам».
5І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов та й повісився.
6Первосвященики, взявши срібняки, сказали: «Не дозволено класти їх у скарбницю церковну, бо це ціна крові».
7І, порадившись, купили за них поле в гончаря для поховання чужинців.
8Тому і називається поле те «Полем крові» по цей день.
9Тоді справдилося сказане через пророка Єремію, котрий сказав: «І вони взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля,
10і дали за поле гончареве, як сказав мені Господь».
11Ісус же став перед правителем. І правитель запитав Його: «Ти Цар Іудейський?» Ісус сказав йому: «Ти Сказав!»
12Коли ж первосвященики і старійшини обвинувачували Його, Він нічого не відповідав.
13Тоді Пілат каже Йому: «Не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?»
14І Він не відповів йому ні на одне слово, так що правитель був дуже здивований.
15На свято Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.
16Був тоді в них відомий в'язень, котрий звався Варавва.
17І коли вони зібрались, то сказав їм Пілат: «Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, Котрий називається Христом?»
18Бо знав, що Його видали через заздрість.
19І коли він сидів на судилищі, дружина його послала сказати йому: «Не чини нічого Праведникові цьому, бо сьогодні у сні я багато потерпіла за Нього».
20Але первосвященики і старійшини намовили народ просити Варавву, а Ісуса погубити.
21Тоді правитель запитав їх: «Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам?» Вони відповіли: «Варавву».
22Пілат говорить їм: «Що ж я зроблю з Ісусом, Котрий зветься Христом?» Кажуть йому всі: «Хай буде розп'ятий!»
23Правитель сказав: «Яке ж зло Він вчинив?» Та вони ще сильніше кричали: «Хай буде розп'ятий!»
24Пілат, бачучи, що ніщо не допомагає, а неспокій збільшується, взяв води, вмив руки перед народом і сказав: «Невинний я в крові Праведника цього, ось дивіться!»
25І, відповідаючи, весь народ сказав: «Кров Його на нас і на дітях наших!»
26Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, видав на розп'яття.
27Тоді воїни правителя, взявши Ісуса в преторію, зібрали навколо Нього весь полк.
28І, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю.
29І, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, насміхалися над Ним і казали: «Радій, Царю Іудейський!»
30І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31А коли наглумилися над Ним, зняли з Нього багряницю, одягли Його в одежу Його і повели Його на розп'яття.
32Виходячи, вони зустріли одного кірінеянина, на ім'я Симон, і нього змусили нести хрест Його.
33І, прийшовши на місце, яке називається Голгофа, що значить: Череповище,
34дали Ісусові пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, Він не схотів пити.
35Розп'явши Його, ділили одежу Його, кидаючи жереб.
36І, посідавши, стерегли Його там.
37І прибили над головою Його напис, що визначав провину Його: Цей є Ісус, Цар Іудейський.
38Тоді було розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39А ті, що проходили мимо, лихословили Його, киваючи головами своїми,
40кажучи: «Ти, що храм руйнуєш і за три дні будуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста!»
41Так само і первосвященики з книжниками і старійшинами, насміхаючись, говорили:
42«Інших спасав, а Себе Самого не може спасти! Якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми повіримо в Нього!
43Він покладав надію на Бога, нехай тепер Бог визволить Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: 'Я — Син Божий!'»
44Також і розбійники, розп'яті з Ним, насміхалися з Нього.
45Від шостої ж години темрява була по всій землі, аж до години дев'ятої.
46А близько дев'ятої години, Ісус скрикнув сильним голосом: «Елі, Елі, лама савахфані?» Тобто: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти залишив Мене?»
47Деякі з тих, що стояли там, почувши це, казали: 'Він кличе Іллю'.
48І зараз же один з них підбіг, взяв губку, намочив її в оцті настромив на тростину і подав Йому пити.
49А інші говорили: «Чекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його!»
50Ісус знов, скрикнувши сильним голосом, віддав дух.
51І ось завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху додолу, і земля затряслася, і скелі розкололись.
52І гроби повідчинялись, багато тіл померлих святих воскресли
53і, вийшовши з гробів по воскресінні Його, увійшли в святе місто і з'явились багатьом.
54А сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус та те, що сталося, налякались дуже і говорили: «Істинно Він був Син Божий!»
55Було там багато жінок, які дивилися здалеку, вони прийшли з Ісусом з Галілеї і служили Йому.
56Між ними була Марія Магдалина і Марія, мати Якова і Йосифа, і мати синів Зеведеєвих.
57Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї, на ім'я Йосиф, котрий також вчився в Ісуса.
58Він прийшов до Пілата і просив тіла Ісусового. Тоді Пілат наказав віддати тіло.
59І Йосиф взяв тіло, обгорнув його в чисте полотно
60і поклав Його в новому своєму гробі, якого висік він у скелі. Привалив до дверей великий камінь і відійшов.
61Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, котрі сиділи навпроти гробу.
62Наступного дня, після п'ятниці, зібрались первосвященики та фарисеї до Пілата
63і сказали: «Пане, ми пригадали, що обманщик той, як ще був живий, сказав: 'По трьох днях воскресну!'.
64То ж, накажи стерегти гріб до третього дня, щоб учні Його не прийшли вночі і не викрали Його, сказавши народові: 'Він воскрес з мертвих'. І буде останній обман гірший першого».
65Пілат сказав їм: «Маєте сторожу, підіть і охороняйте, як знаєте».
66Вони пішли й поставили біля гробу сторожу і приклали до каменя печать.