1А коли наблизились до Єрусалиму, то прийшли у Віффагію, коло гори Оливної, тоді Ісус послав двох учнів,
2сказавши їм: «Ідіть в село, яке перед вами, і ви зразу знайдете ослицю прив'язану і молодого осла з нею; відв'яжіть і приведіть до Мене.
3І як хто скаже вам що-небудь, скажіть, що вони потрібні Господеві; і зараз же пошле їх».
4Все це сталося, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
5«Скажіть дочці Сіону: 'Ось Цар твій іде до тебе, лагідний, сидячи на ослиці і молодому ослі, синові під'яремної.'».
6Учні пішли і вчинили так, як звелів їм Ісус.
7Привели ослицю і молодого осла, і поклали на них одежу свою, і Він сів на них.
8І багато людей простелали одежу свою по дорозі, а інші ж різали віття з дерев і стелили по дорозі.
9А народ, йдучи перед Ним і позаду, вигукував: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний Грядучий в ім'я Господнє! Осанна на висоті!»
10А як Ісус увійшов у Єрусалим, все місто заворушилося, питаючи: «Хто це?»
11Народ же говорив: «Це Ісус, Пророк з Назарету в Галілеї!»
12Ісус, увійшовши в храм Божий, вигнав усіх продавців і покупців з храму і поперевертав столи грошомінам і ослони продавцям голубів.
13І сказав їм: «Написано: 'Дім Мій домом молитви назветься', а ви зробили його вертепом розбійників».
14І приступили до Нього в храмі сліпі і криві, і Він зцілив їх.
15А первосвященики і книжники, бачачи чудеса, які Він чинив, і дітей, що вигукували в Храмі: «Осанна Сину Давидовому», обурилися,
16і сказали Йому: «Чуєш, що вони говорять?» Ісус відповів їм: «Так! Хіба ви ніколи не читали: 'З уст немовляті грудних дітей Ти вчинив хвалу?'»
17І, залишивши їх, Він пішов геть з міста у Віфанію і там пробув ніч.
18А вранці, повертаючись у місто, Він зголоднів;
19і, побачивши при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї, та нічого не знайшов на ній, крім самого листя, і говорить їй: «Нехай ніколи не буде плоду від тебе!» І смоковниця відразу ж всохла.
20Бачучи це, учні здивувались і говорили: «Як це відразу всохла смоковниця?»
21Ісус сказав їм у відповідь: «Істино кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки вчините те, що зі смоковницею, але як і горі цій скажете: 'Зрушся і ввергнись у море!', буде.
22І все, чого ви попросите в молитві з вірою, одержите».
23І коли Він увійшов у храм і навчав, підійшли до Нього первосвященики і старійшини народу і запитали: «Якою владою Ти чиниш це? І хто дав Тобі таку владу?»
24Ісус сказав їм у відповідь: «Запитаю і Я вас про одне; коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
25Хрещення Іоаннове звідки було: з небес, чи від людей?» Вони ж міркували між собою: «Якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: 'Чому ж ви не повірили йому?'
26А як сказати: від людей, боїмося народу, бо всі вважають Іоанна за пророка».
27І відповіли Ісусові: «Не знаємо». І Він сказав їм: «І Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він підійшов до першого і сказав: 'Сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму'.
29Він же сказав у відповідь: 'Не хочу!' А після, розкаявшись, пішов.
30І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: 'Іду, пане!' Але не пішов.
31Котрий з них виконав волю отця?» Кажуть Йому: «Перший!» Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митники і блудниці попереду вас ідуть у Царство Боже.
32Бо Іоанн прийшов до вас дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митники і блудниці повірили йому; ви ж бачили це, та не розкаялися, щоб повірити йому.
33Вислухайте іншу притчу. Був один господар, котрий насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав в нім чавило, побудував башту і, віддавши його виноградарям, від'їхав.
34Коли ж наблизилась пора збирання плодів, він послав слуг своїх до виноградарів, узяти плоди свої.
35Виноградарі, схопивши слуг його, одного побили, іншого вбили, а іншого побили камінням.
36Знову він послав інших слуг, більше ніж перше; і з ними вчинили те саме.
37Нарешті, він послав до них сина свого, кажучи: 'Посоромляться сина мого'.
38Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: 'Це спадкоємець; ходім, уб'ємо його і заволодіємо спадщиною його'.
39І, схопивши його, вивели з виноградинка і вбили.
40Отже, коли прийде господар виноградинка, що зробить він з цими виноградарями?»
41Говорять Йому: «Злочинців жорстоко покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, котрі будуть віддавати йому плоди своєчасно».
42Ісус сказав їм: «Чи ви ніколи не читали в Писанні: 'Камінь, який відкинули будівничі, став каменем наріжним'. Це від Господа, і дивне в очах наших?
43Тому кажу вам: відбереться від вас Царство Боже і дасться народові, який буде приносити плоди його.
44І хто впаде на цей камінь, той розіб'ється, а на кого він упаде, того роздавить».
45Почувши притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них.
46І намагалися схопити Його, та боялись народу, тому що Його вважали за пророка.