1А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
2«Царство Небесне подібне до Царя, котрий влаштував весілля синові своєму.
3І послав рабів своїх кликати запрошених на весільний обід, і не схотіли прийти.
4Знову послав інших рабів, кажучи: скажіть запрошеним: 'Ось я приготував обід мій; телята і все вгодоване заколене, і все готове; приходьте на весілля'.
5Та вони, знехтувавши те, пішли, хто на поле своє, а хто на торг свій.
6Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7Цар, почувши про це, розгнівався і, пославши військо своє, знищив убивць тих, і спалив місто їхнє.
8Тоді каже він слугам своїм: 'Весільний обід готовий, але покликані не були достойні.
9Тому ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля'.
10І раби ті вийшли на дороги, і зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих. І весільний зал наповнився возлежалими гостями.
11Цар прийшов подивитись на гостей і побачив там чоловіка одягненого не у весільну одежу.
12І каже йому: 'Друже, як ти ввійшов сюди не у весільній одежі?' Та він мовчав.
13Тоді цар сказав слугам: 'Зв'яжіть йому руки і ноги і вкиньте його в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів!'
14Бо багато покликаних, а мало вибраних».
15Тоді фарисеї пішли і радились, як би зловити Його на слові.
16І посилають до Нього учнів своїх з іродіанами, кажучи: «Учителю, ми знаєм, що Ти справедливий і навчаєш дороги Божої правдиво і не турбуєшся, щоб догоджати будь-кому, бо не дивишся ні на яку особу.
17Отож, скажи нам: як Тобі здається? Чи належить давати податок кесареві, чи ні?»
18Але Ісус, знаючи лукавство їхнє, сказав: «Чого спокушаєте Мене, лицеміри?
19Покажіть Мені монету, якою платиться податок». І принесли Йому динарій.
20І сказав їм: «Чиє це зображення і напис?»
21Кажуть Йому: «Кесаря!» Тоді говорить їм: «То ж віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богу!»
22Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23У той день, підійшли до Нього саддукеї, які твердять, що нема воскресіння, і запитали Його,
24кажучи: «Учителю, Мойсей сказав: 'Коли хто помре, не маючи дітей, то нехай брат його ожениться з дружиною його і відродить потомство братові своєму'.
25Було сім братів: перший, оженившись, помер і, не маючи дітей, залишив дружину свою братові своєму.
26Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
27Після всіх, померла і жінка.
28Отже, по воскресінні, котрого з семи буде вона дружиною? Бо всі мали її».
29Ісус сказав їм у відповідь: «Помиляєтесь, не знаючи Писання, ні сили Божої,
30бо по воскресінні не женяться і заміж не виходять, але перебувають, як ангели Божі на небесах.
31А про воскресіння мертвих хіба не читали ви, сказаного вам Богом:
32'Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Він не є Бог мертвих, а живих'».
33І чуючи, народ дивувався вченню Його.
34А фарисеї, почувши, що Він змусив саддукеїв замовкнути, зібралися разом.
35І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36«Учителю, яка найбільша заповідь у законі?»
37Ісус відповів йому: «'Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм'.
38Це є перша і найбільша заповідь.
39Друга ж подібна до неї: 'Люби ближнього твого, як самого себе'.
40На цих двох заповідях утверджується весь Закон і пророки».
41Коли ж зібрались фарисеї, Ісус запитав їх:
42«Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Кажуть Йому: «Давидів!»
43Говорить їм: «Як же Давид в натхненні називав Його Господом, кажучи:
44 'Сказав Господь Господеві Моєму: Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх'.
45Отже, коли Давид називає Його Господом, то як же Він син Йому?»
46І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто більше не відважувався питати Його.