1Того ж дня Ісус вийшов з дому і сів біля моря.
2Та й зібралось до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сів, а весь народ стояв на березі.
3І Він навчав їх багато притчами, кажучи: «Ось вийшов сіяч сіяти;
4і, коли він сіяв, одні зерна впали край дороги, і налетіли птахи, і повидзьобували їх.
5Інші ж упали на грунт кам'янистий, де небагато було землі, і скоро посходили, бо земля була неглибока.
6Коли ж зійшло сонце, зів'яли і, не маючи коріння — всохли.
7Інші ж упали між тернини, і виросла тернина, і заглушила їх.
8Інші ж упали на добру землю і принесли плід: одні в стократ, другі в шістдесят, інші ж в тридцять.
9Хто має вуха слухати, нехай слухає!»
10І підійшли учні і запитали Його: «Чому Ти говориш до них притчами?»
11Тоді Він пояснив їм: «Тому, що вам дано знати таємниці Царства Небесного, а їм же не дано.
12Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, в того відніметься і те, що має.
13Я тому говорю їм притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують і не розуміють.
14 І збувається над ними пророцтво Ісайї, яке говорить: 'Слухом почуєте, та не зрозумієте; очима дивитись будете, та не побачите'.
15 Бо затверділо серце народу цього, й вони вухами туго чують, і очі свої заплющили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб Я зцілив їх.
16Ваші ж очі блаженні, тому що бачать, і вуха ваші, тому що чують.
17Бо по правді кажу вам, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, та чути те, що ви чуєте, і не чули.
18Послухайте притчу про сіяча.
19До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в серці його — ось кого означає посіяне при дорозі.
20А посіяне на кам'янистому грунті, це той, хто чує слово і негайно з радістю приймає його,
21але не має кореня в собі і є нестійкий; коли ж приходить скорбота або гоніння за слово, зараз же спокушається.
22А посіяне в тернах, це той, хто слухає слово, та клопоти світу цього і омана багатства заглушують слово, і воно залишається безплідним.
23Посіяне ж на добрій землі, це той, хто слухає слово і розуміє, і приносить плід в стократ, інший в шістдесят, а інший в тридцять».
24Ще іншу притчу Він запропонував їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, котрий посіяв добре насіння на ниві своїй.
25Коли ж люди спали, прийшов ворог його, посіяв між пшеницею кукіль і пішов.
26Коли ж зійшло збіжжя і показався колос, появився тоді і кукіль.
27Прийшли слуги господаря і сказали йому: 'Пане, чи ж не добре насіння сіяв ти на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?'
28Він же відповів їм: 'Це зробив чоловік — ворог'. Слуги запитали його: 'Чи хочеш, щоб ми пішли і його випололи?'
29Він же відповів їм: 'Ні, щоб, виполюючи кукіль, ви не вирвали разом і пшениці.
30Нехай ростуть разом до жнив, а в жнива я скажу женцям: зберіть перше кукіль і пов'яжіть в снопи, щоб їх спалити, а пшеницю зберіть у клуню мою'».
31Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посіяв на полі своїм.
32Хоч воно найменше з усього насіння, але, як виросте, буває більше усіх злаків і навіть стає деревом, так що прилітає птаство небесне і ховається у віттях його».
33Іншу притчу Він сказав їм: «Царство Небесне подібне до розчини, яку жінка бере і кладе на три мірки муки, аж поки не вкисне все».
34Все це Ісус говорив людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм,
35щоб справдилося сказане через пророка, котрий сказав: «Відкрию в притчах уста Мої, розповім про приховане від створення світу».
36Тоді Ісус відпустив народ і ввійшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: «Поясни нам притчу про кукіль на полі».
37Він же пояснив їм: «Сіяч доброго насіння — це Син Людський,
38а поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
39ворог, який посіяв їх, є диявол; жнива — кінець світу, а женці — це ангели.
40Отож, як збирається кукіль і палиться вогнем, так буде наприкінці світу цього:
41Син Людський пошле ангелів Своїх, і зберуть вони із Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42та й вкинуть їх у піч вогненну; там буде плач і скрегіт зубів.
43Тоді праведники засяють, як сонце в Царстві Отця свого. Хто має вуха слухати, нехай слухає.
44Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який чоловік, знайшовши, приховав і, радіючи з того, йде і продає все, що має, та й купує те поле.
45Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрих перлин.
46І, знайшовши одну дорогоцінну перлину, він пішов і продав усе, що мав, і купив її.
47Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який захопив риби всякого роду.
48І як наповнився, то витягли його на берег і, сівши, вибрали, що добре в корзини, а погане викинули геть.
49Так буде і при кінці світу: вийдуть ангели та й відділять злих зпоміж праведних.
50І вкинуть їх у піч вогненну: там буде плач і скрегіт зубів».
51І Ісус запитав їх: «Чи зрозуміли все це?» Вони відповіли: «Так, Господи!»
52Він же сказав їм: «Тому кожний книжник, навчений Царству Небесному, подібний до господаря дому, який виносить із свого скарбу нове та старе».
53І, коли Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.
54І, прийшовши у Свою батьківщину, навчав їх у синагозі, так що вони дивувались і казали: «Звідки в Нього така мудрість і сила?
55Хіба Він не син тесляра? Хіба не Його мати зветься Марія? А брати Його: Яків, Йосиф, Симон та Іуда?
56І сестри Його хіба не всі з нами? Звідки ж у Нього все це?»
57І спокушались Ним. Ісус же їм сказав: «Не буває пророка без честі, хіба тільки на батьківщині своїй і в домі своїм».
58І не вчинив там багато чудес через їхнє невір'я.