Mark 9
1 І сказав їм: «Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, котрі не зазнають смерті, аж поки не побачать Царство Боже, яке прийде в силі».
2 А через шість днів Ісус взяв Петра, Якова та Іоанна і вивів їх самих на гору високу. І преобразився перед ними.
3 І одежа Його стала блискуча і біла, як сніг, така, що на землі жоден білильник не може вибілити.
4 І з'явились їм Ілля і Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
5 І озвався Петро і сказав Ісусові: «Учителю, добре нам тут бути! Поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі».
6 Бо не знав, що казати, тому що вони були перелякані.
7 І надійшла хмара, і заслонила їх, і з хмари почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!»
8 І, раптом поглянувши кругом, вони нікого більше не бачили, крім одного Ісуса.
9 А коли сходили з гори, Він наказав їм, щоб нікому не говорили про те, що бачили, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10 І вони зберегли це слово, допитуючись один в одного, що то значить: «воскреснути з мертвих».
11 І запитали Його: «Що це книжники говорять, що Ілля має першим прийти?»
12 Він сказав їм у відповідь: «Ілля прийде першим і приготує все. Чому ж тоді написано про Сина Людського, що Він мусить витерпіти багато і бути приниженим?
13 Але кажу вам, що й Ілля прийшов, і вони зробили з ним, як хотіли, так як написано про нього».
14 Прийшовши до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
15 І відразу весь народ, побачивши Ісуса, здивувався і, підбігаючи, вітали Його.
16 І Він запитав книжників: «Про що сперечаєтесь з ними?»
17 Один з народу відповів Йому: «Учителю, я привів до Тебе сина мого, одержимого німим духом;
18 де тільки схопить його, то кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами, і ціпеніє. Просив я учнів Твоїх, щоб вигнали його, та вони не могли».
19 А Христос сказав йому у відповідь: «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене».
20 І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, то дух стряс його, і він упав на землю, і качався та пускав піну.
21 Ісус запитав батька його: «Як давно це сталось з ним?» Він відповів: «З дитинства.
22 І часто він кидає його і в огонь, і у воду, щоб погубити його, але, якщо Ти можеш, зжалься над нами і поможи нам».
23 Ісус сказав йому: «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливо віруючому!»
24 Тоді батько хлопця викрикнув, кажучи зі слізьми: «Господи, я вірую, допоможи моєму невірству!»
25 Ісус, як побачив, що збігається народ, заборонив нечистому духові, кажучи: «Духу німий і глухий, Я наказую тобі, вийди з нього і більше не входь у нього!»
26 І, закричавши і сильно стрясши його, дух вийшов; і він став, як мертвий, так що багато-хто казав, що він помер.
27 Але Ісус узяв його за руку і підвів його, і він встав.
28 І як Ісус увійшов у дім, учні Його питали Його на самоті: «Чому ми не могли вигнати Його?»
29 А Він відповів їм: «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту».
30 Вийшовши звідти, проходили через Галілею; і Він не хотів, щоб хтось знав про це.
31 Бо Він навчав учнів Своїх і говорив, що Син Людський буде виданий у руки людям, і вб'ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.
32 Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялись.
33 Прийшов у Капернаум; і, коли був у домі, запитав їх: «Про що ви міркували між собою?»
34 Вони ж мовчали, тому що дорогою обмірковували між собою, хто більший.
35 І, сівши, покликав дванадцятьох і сказав їм: «Хто хоче бути першим, нехай буде останній з усіх і слуга всім».
36 І, взявши дитину, поставив її посеред них, обійняв її і сказав їм:
37 «Хто прийме одне з таких дітей в ім'я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене».
38 Іоанн сказав Йому: «Учителю, ми бачили одного чоловіка, що виганяв демонів ім'ям Твоїм. А він не ходить з нами, і ми заборонили йому».
39 Ісус сказав: «Не забороняйте йому, бо ніхто, хто чинить чудо ім'ям Моїм, не може скоро лихословити Мене.
40 Бо хто не проти нас, той за нас.
41 І хто напоїть вас кухлем води в ім'я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.
42 А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і вкинули його в море.
43 І коли рука твоя спокушує тебе, відітни її; краще тобі калікою увійти в життя, ніж з двома руками йти в пекло, у вогонь невгасимий,
44 де черв'як їхній не вмирає і вогонь не згасає.
45 І коли нога твоя спокушує тебе, відітни її; ліпше тобі увійти в життя кривому, ніж з двома ногами бути вкиненому в пекло, у вогонь невгасимий,
46 де черв'як їхній не вмирає і вогонь не згасає.
47 І коли око твоє спокушує тебе, вирви його; краще тобі увійти в Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути вкиненому в пекло,
48 де черв'як їхній не вмирає і вогонь не згасає.
49 Бо кожний вогнем осолониться, і кожна жертва сіллю осолониться.
50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим її поправити? Майте в собі сіль, і мир майте між собою».