1Тими днями, коли зібралось дуже багато народу, а їсти не мали що, Він покликав учнів Своїх і сказав їм:
2«Жаль Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною, а не мають що їсти.
3Якщо Я відпущу їх голодних додому, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека».
4Учні Його відповіли Йому: «Звідки міг би хто взяти тут у пустині хлібів, щоб нагодувати їх?»
5А Він запитав їх: «Скільки хлібів маєте?» Вони сказали: «Сім».
6Тоді Він звелів народові посідати на землю і взяв сім хлібів, віддав хвалу, поламав і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
7Було в них і трохи рибок; і Він поблагословив і звелів роздати і їх.
8І всі їли й наїлися, і назбирали залишених кусків сім кошів.
9А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10І негайно Він увійшов у човен з учнями Своїми, і прибув у околиці далмануфські.
11Фарисеї вийшли і почали сперечатися з Ним та вимагати від Нього знамення з неба, спокушуючи Його.
12А Він, тяжко зітхнувши, сказав: «Чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться роду цьому знамення».
13І, залишивши їх, знову ввійшов у човен і відплив на той бік.
14При цьому учні Його забули взяти хліба, і мали з собою в човні тільки одну хлібину.
15А Він заповідав їм, кажучи: «Глядіть, остерігайтесь закваски фарисейської і закваски Іродової».
16Вони ж міркували між собою і говорили: «Це означає, що в нас нема хліба».
17Ісус, зрозумівши це, говорить їм: «Чого міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не збагнули і не зрозуміли? Чи ще серця ваші затверділі?
18Маючи очі, не бачите? Маючи вуха, не чуєте? І не пам'ятаєте?
19Коли Я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч людей, скільки кошів кусків ви зібрали?» Вони відповіли: «Дванадцять!»
20«А коли сім хлібів ламав на чотири тисячі людей, скільки кошів кусків зібрали ви?» Вони відповіли: «Сім!»
21І Він сказав їм: «І ви ще не розумієте?»
22Приходить Він у Віфсаїду; і приводять до Нього сліпого і просять, щоб доторкнувся до нього.
23Він, узявши сліпого за руку, вивів його за село, і, послинивши йому очі, поклав на нього руки і спитав його, чи бачить він щось.
24Він, глянувши, сказав: «Бачу людей перехожих, немов би дерева.»
25Потім знову поклав руки на очі його, і велів йому глянути. І він зцілився і став бачити все ясно.
26Відіслав Ісус його додому і наказав: «Не заходь в село і нікому в селі не розповідай!»
27І пішов Ісус з учнями Своїми до сіл Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учнів Своїх: «За кого вважають Мене люди?»
28Вони відповіли Йому: «За Іоанна Хрестителя; інші — за Іллю, ще інші — за одного з пророків».
29А Він питає їх: «За кого ви вважаєте Мене?» Петро сказав у відповідь: «Ти — Христос!»
30І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31І почав навчати їх, що Синові Людському треба багато постраждати, та що відцураються від Нього старійшини, первосвященики і книжники, і Він буде вбитий, і третього дня воскресне.
32І говорив Він це відкрито. Але Петро відкликав Його і почав перечити Йому.
33Та Він, обернувшись і поглянувши на учнів Своїх, докорив Петрові, кажучи: «Відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про Боже, а про людське!»
34І, покликавши до Себе народ з учнями Своїми, сказав їм: «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме хрест свій та й іде за Мною.
35Бо хто хоче зберегти своє життя, той погубить його, а хто погубить життя своє заради Мене та Євангелія, той збереже його.
36Бо яка користь людині, якщо вона весь світ здобуде, а душу свою занапастить?
37Або який викуп дасть людина за душу свою?
38Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх у цьому роді перелюбному та грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде в славі Отця Свого зі святими ангелами».