1І Він вийшов звідти і прийшов у Свою батьківщину; за Ним ішли учні Його.
2Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато тих, що слухали Його, здивовано говорили: «Звідки в Нього це? І що за премудрість дана Йому, і як такі чудеса творяться руками Його?
3Хіба ж 'Він не тесляр, син Марії, брат Якова, Йосифа, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, сестри Його?» І спокушалися вони Ним.
4Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба що у вітчизні своїй та в родині і в домі своїм».
5І не міг учинити там жодного чуда, тільки на деяких хворих, поклавши руки, зцілив.
6І дивувався їхньому невір'ю. Потім ходив Він по навколишніх селах і навчав.
7І, покликавши до Себе дванадцятьох, почав посилати їх по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
8І звелів їм нічого не брати в дорогу, крім одної палиці: ні торби, ні хліба, ні мідяків у пояси,
9ходити в сандалях, але не носити зайвої одежі
10І сказав їм: «Де тільки ввійдете в дім, залишайтесь там, доки не вийдете з того міста.
11Коли ж хто не прийме вас, і не буде слухати вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі дня судного, ніж місту тому».
12Вони пішли і проповідували покаяння.
13Виганяли багато демонів і, намащуючи оливою багатьох хворих, зціляли.
14Цар Ірод почув про Ісуса, бо ім'я Його стало відоме, і казав: «Це Іоанн Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса творяться ним».
15Інші ж казали: «Це Ілля», а другі казали: «Це пророк, або один з пророків».
16А Ірод сказав: «Це Іоанн, котрому я відтяв голову; він воскрес з мертвих».
17Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоанна, і ув'язнив його в темницю за Іродіаду, дружину Філіпа, брата свого, з якою він одружився.
18Бо Іоанн говорив: «Не годиться тобі мати дружину брата твого».
19Іродіада ж злилася на нього, хотіла вбити його, та не могла.
20Бо Ірод боявся Іоанна, знаючи, що він муж праведний і святий, і беріг його. Слухаючи Іоанна, він дуже непокоївся, але із задоволенням слухав його.
21І ось настав для Іродіади слушний день, коли Ірод у день народження свого влаштував бенкет своїм вельможам, тисячникам і старійшинам Галілеї.
22Дочка Іродіади увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним. І цар сказав дівчині: «Проси в мене чого хочеш, і я дам тобі».
23І поклявся їй: «Чого тільки попросиш у мене, дам тобі; навіть і половину царства мого.»
24Вона ж вийшла і запитала матір свою: «Чого просити?» Та відповіла: «Голову Іоанна Хрестителя!»
25І вона зараз же з поспіхом пішла до царя і попросила, кажучи: «Хочу, щоб ти дав мені зараз же на блюді голову Іоанна Хрестителя!»
26Цар засмутився, але заради клятви і тих, що були з ним, не захотів відмовити їй.
27І негайно послав воїна і звелів принести голову Іоанна. І той пішов, відтяв йому голову у в'язниці,
28приніс Іоаннову голову на блюді й віддав дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
29Учні його, довідавшись про це, прийшли, взяли тіло його і поклали у гріб.
30Апостоли зібрались до Ісуса і розповіли Йому все, що зробили і чого навчили.
31Він сказав їм: «Ідіть одні у безлюдне місце і відпочиньте трохи». Бо багато народу приходило і відходило, так що і їсти їм було ніколи.
32І вони одні відпливли човном у безлюдне місце.
33Але народ побачив, як вони відпливали, і багато хто пізнав їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
34Ісус вийшов і побачив багато народу і змилувався над ними, бо були вони немов вівці без пастиря, і почав їх багато навчати.
35І коли минуло вже багато часу, учні Його підійшли до Нього і говорять: «Місце це безлюдне, а година вже пізня, —
36відпусти їх, нехай підуть у навколишні хутори і села та куплять собі щось поїсти».
37А Він сказав їм у відповідь: «Ви дайте їм їсти!» І вони сказали Йому: «Хіба нам піти і купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?»
38А Він запитав їх: «Скільки маєте хлібів? Підіть, погляньте!» Вони, довідавшись, сказали: «П'ять хлібів та дві риби».
39Тоді звелів їм розсадити всіх людей групами на зеленій траві.
40І посідали рядами по сто і по п'ятдесят.
41Він узяв п'ять хлібів і дві риби, поглянувши на небо, поблагословив. І, поламавши хліби, дав учням Своїм, щоб вони роздали їм. І дві риби поділив на всіх.
42І їли всі й наїлися.
43І зібрали кусків хліба і риб дванадцять повних кошів.
44А тих, що їли хліби, було близько п'яти тисяч чоловік.
45І негайно звелів учням Своїм увійти в човен і переправитись на другий бік у Віфсаїду, поки Він відпустить народ.
46І, відпустивши їх, пішов на гору помолитися.
47Увечері човен був серед озера, а Він один на землі.
48І побачив їх, як вони мучаться, веслуючи, бо вітер був їм зустрічний, і близько четвертої сторожі ночі підійшов до них, йдучи по морю, і хотів минути їх.
49Вони побачили Його, що йде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50Бо всі бачили Його і налякались. Але Він тієї ж хвилини заговорив до них і сказав їм: «Будьте бадьорі, це Я, не бійтесь!»
51І тоді Ісус увійшов до них у човен; і вітер ущух. І вони надзвичайно здивувалися,
52бо ще не збагнули чуда з хлібами, тому що серце їх було скам'яніле.
53Перепливши, вони прибули в землю Генісаретську і причалили до берега.
54Коли вони вийшли з човна, то люди відразу пізнали Його
55і розбіглись по всій тій околиці, щоб на ношах приносити хворих туди, де Він, як чути було, знаходився.
56І куди тільки Він приходив: в села, міста чи в околиці, люди клали хворих на майданах і благали Його, щоб їм доторкнутися хоч до краю одежі Його; і хто доторкався до Нього — зцілявся.