Luke 9
1 Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма демонами і зціляти від недугів.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже і зціляти хворих.
3 І сказав їм: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, і не майте по дві одежі.
4 В який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.
5 А коли хто не прийме вас, то, виходячи з міста того, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них».
6 І вони вийшли і ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та зціляючи всюди.
7 А Ірод тетрарх, почувши про все, що робив Ісус, збентежився, бо дехто казав, що це Іоанн воскрес з мертвих.
8 Інші ж казали, що Ілля з'явився, а ще інші, що один з стародавніх пророків воскрес.
9 Тоді Ірод сказав: «Іоаннові відтяв я голову; хто ж це такий, про Кого я таке чую?» І шукав бачити Ісуса.
10 А коли апостоли повернулись, то розповіли Ісусові, що зробили. І Він взяв їх з собою і пішов непомітно в пустинне місце, недалеко від міста Віфсаїди.
11 А люди довідались про це і пішли за Ним. І Він прийняв їх і говорив їм про Царство Боже, і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.
12 Коли почало вечоріти, підійшли дванадцятеро і сказали Йому: «Відпусти народ, щоб пішли в навколишні села й оселі спочити і роздобути їжі, бо ми тут в безлюдному місці».
13 Але Він сказав їм: «Ви дайте їм їсти!» Вони ж сказали: «Нема в нас більше, як п'ять хлібів і дві риби; хіба підемо та купимо їжі для всіх цих людей».
14 Було ж там близько п'яти тисяч чоловік. А Він сказав учням Своїм: « Розсадіть їх рядами по п'ятдесят».
15 І вони зробили так, і розсадили всіх.
16 Він же взяв п'ять хлібів і дві риби, поглянув на небо, поблагословив їх і ламав та давав учням, щоб роздавали народові.
17 Всі їли і наситились; і назбирали залишених кусків дванадцять кошів.
18 Одного разу, як Він молився на самоті, і учні були з Ним, Він спитав їх: «За кого вважає Мене народ?»
19 Вони відповіли: «За Іоанна Хрестителя; інші — за Іллю, а ще інші — за одного з стародавніх пророків, котрий воскрес».
20 А Він запитав їх: «А ви за кого вважаєте Мене?» Петро відповів: «За Христа Божого!»
21 Ісус суворо заборонив їм, щоб нікому не казали про це.
22 І Він сказав: «Син Людський мусить багато постраждати; і відцураються Його старійшини, первосвященики та книжники; і вб'ють Його, але третього дня Він воскресне».
23 А потім до всіх сказав: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, і нехай щоденно бере хрест свій і йде вслід за Мною.
24 Бо хто хоче життя своє зберегти, той погубить його; хто ж загубить життя своє заради Мене, той збереже його.
25 Яка користь людині, коли придбає весь світ, а себе самого погубить або занапастить?
26 Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того Син Людський посоромиться, як прийде в славі Своїй і Отця і святих ангелів.
27 Воістину кажу вам, що є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, аж поки не побачать Царство Боже.
28 І після слів цих, днів через вісім, узявши Петра, Іоанна та Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його змінився, а одежа Його стала білою, блискучою.
30 І ось два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля.
31 Вони явились у славі і говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі.
32 Петро ж і ті, що були з ним, були обтяжені сном, а прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, котрі стояли з Ним.
33 І коли ці мужі відходили від Нього, Петро сказав Ісусові: «Учителю, добре нам тут бути! Поставмо тут три намети: один Тобі, один Мойсеєві і один Іллі», не знаючи, що сказати.
34 Як він говорив це, з'явилась хмара і осінила їх, і вони налякалися, як увійшли в хмару.
35 І почувся голос з хмари, що промовляв: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!»
36 І коли голос пролунав, Ісус зостався Сам. А вони промовчали і нікому в ті дні не говорили про те, що бачили.
37 Наступного дня, як вони зійшли з гори, багато народу зустріло Його.
38 І ось один чоловік з натовпу закричав, кажучи: «Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він єдиний у мене!
39 Нечистий дух схоплює його, і він раптово скрикує, і дух мучить його так, що він піну пускає. І, вимучивши його, ледве відходить від нього.
40 Я просив учнів Твоїх вигнати його, та вони не змогли».
41 Ісус сказав у відповідь: «О роде невірний і розбещений, доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи сюди сина твого».
42 Коли ж той ще йшов, демон кинув його об землю і затряс ним, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив юнака, і віддав його батькові його.
43 І всі дивувались величі Божій. Коли ж всі дивувались тому, що Ісус творив, Він сказав учням Своїм:
44 «Вкладіть слова ці у ваші вуха: Син Людський має бути виданий у руки людські».
45 Проте вони не зрозуміли сказаного, воно було закрите для них, щоб вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялися.
46 І прийшло їм на думку: «Хто з них міг би бути більшим?»
47 Та Ісус, знаючи думки їхні, взяв дитину, поставив її біля Себе
48 і сказав їм: «Хто прийме цю дитину в ім'я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто послав Мене. Бо хто найменший між усіма вами, той буде великий».
49 А Іоанн сказав у відповідь: «Учителю, ми бачили чоловіка, котрий ім'ям Твоїм виганяв демонів, але ми заборонили йому, бо він не ходить з нами».
50 А Ісус сказав йому: «Не забороняйте йому, бо хто не проти вас, той за вас!»
51 Коли ж наближались дні відходу, Він вирішив іти до Єрусалиму.
52 І послав посланців перед Собою; і вони пішли й увійшли в село самарянське, щоб приготувати Йому,
53 але там не прийняли Його, бо було видно, що Він іде до Єрусалиму.
54 Як побачили те учні Його Яків і Іоанн, то сказали: «Господи, хочеш, щоб ми звеліли, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, так як і Ілля вчинив?»
55 А Він, обернувшись до них, докорив їм, кажучи: «Не знаєте, якого ви духа!
56 Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати!» І вони пішли в інше село.
57 Одного разу, коли вони йшли дорогою, сказав Йому хтось: «Господи, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов».
58 Ісус же відповів йому: « Лисиці мають нори, і птахи небесні гнізда, а Син Людський не має, де й голову прихилити».
59 І Він сказав другому: «Йди за Мною!» Той же відповів: «Господи, дозволь мені спочатку піти і поховати батька мого».
60 А Ісус сказав йому: «Залиши мертвим ховати мерців своїх, а ти йди і звіщай Царство Боже!»
61 Ще інший сказав: «Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені передусім попрощатися з домашніми моїми».
62 Та Ісус сказав йому: «Жоден, хто кладе руку свою на плуг і оглядається назад, не придатний для Царства Божого».