1Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма демонами і зціляти від недугів.
2І послав їх проповідувати Царство Боже і зціляти хворих.
3І сказав їм: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, і не майте по дві одежі.
4В який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.
5А коли хто не прийме вас, то, виходячи з міста того, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них».
6І вони вийшли і ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та зціляючи всюди.
7А Ірод тетрарх, почувши про все, що робив Ісус, збентежився, бо дехто казав, що це Іоанн воскрес з мертвих.
8Інші ж казали, що Ілля з'явився, а ще інші, що один з стародавніх пророків воскрес.
9Тоді Ірод сказав: «Іоаннові відтяв я голову; хто ж це такий, про Кого я таке чую?» І шукав бачити Ісуса.
10А коли апостоли повернулись, то розповіли Ісусові, що зробили. І Він взяв їх з собою і пішов непомітно в пустинне місце, недалеко від міста Віфсаїди.
11А люди довідались про це і пішли за Ним. І Він прийняв їх і говорив їм про Царство Боже, і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.
12Коли почало вечоріти, підійшли дванадцятеро і сказали Йому: «Відпусти народ, щоб пішли в навколишні села й оселі спочити і роздобути їжі, бо ми тут в безлюдному місці».
13Але Він сказав їм: «Ви дайте їм їсти!» Вони ж сказали: «Нема в нас більше, як п'ять хлібів і дві риби; хіба підемо та купимо їжі для всіх цих людей».
14Було ж там близько п'яти тисяч чоловік. А Він сказав учням Своїм: « Розсадіть їх рядами по п'ятдесят».
15І вони зробили так, і розсадили всіх.
16Він же взяв п'ять хлібів і дві риби, поглянув на небо, поблагословив їх і ламав та давав учням, щоб роздавали народові.
17Всі їли і наситились; і назбирали залишених кусків дванадцять кошів.
18Одного разу, як Він молився на самоті, і учні були з Ним, Він спитав їх: «За кого вважає Мене народ?»
19Вони відповіли: «За Іоанна Хрестителя; інші — за Іллю, а ще інші — за одного з стародавніх пророків, котрий воскрес».
20А Він запитав їх: «А ви за кого вважаєте Мене?» Петро відповів: «За Христа Божого!»
21Ісус суворо заборонив їм, щоб нікому не казали про це.
22І Він сказав: «Син Людський мусить багато постраждати; і відцураються Його старійшини, первосвященики та книжники; і вб'ють Його, але третього дня Він воскресне».
23А потім до всіх сказав: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, і нехай щоденно бере хрест свій і йде вслід за Мною.
24Бо хто хоче життя своє зберегти, той погубить його; хто ж загубить життя своє заради Мене, той збереже його.
25Яка користь людині, коли придбає весь світ, а себе самого погубить або занапастить?
26Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того Син Людський посоромиться, як прийде в славі Своїй і Отця і святих ангелів.
27Воістину кажу вам, що є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, аж поки не побачать Царство Боже.
28І після слів цих, днів через вісім, узявши Петра, Іоанна та Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29І коли Він молився, то вигляд лиця Його змінився, а одежа Його стала білою, блискучою.
30І ось два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля.
31Вони явились у славі і говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі.
32Петро ж і ті, що були з ним, були обтяжені сном, а прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, котрі стояли з Ним.
33І коли ці мужі відходили від Нього, Петро сказав Ісусові: «Учителю, добре нам тут бути! Поставмо тут три намети: один Тобі, один Мойсеєві і один Іллі», не знаючи, що сказати.
34Як він говорив це, з'явилась хмара і осінила їх, і вони налякалися, як увійшли в хмару.
35І почувся голос з хмари, що промовляв: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!»
36І коли голос пролунав, Ісус зостався Сам. А вони промовчали і нікому в ті дні не говорили про те, що бачили.
37Наступного дня, як вони зійшли з гори, багато народу зустріло Його.
38І ось один чоловік з натовпу закричав, кажучи: «Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він єдиний у мене!
39Нечистий дух схоплює його, і він раптово скрикує, і дух мучить його так, що він піну пускає. І, вимучивши його, ледве відходить від нього.
40Я просив учнів Твоїх вигнати його, та вони не змогли».
41Ісус сказав у відповідь: «О роде невірний і розбещений, доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи сюди сина твого».
42Коли ж той ще йшов, демон кинув його об землю і затряс ним, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив юнака, і віддав його батькові його.
43І всі дивувались величі Божій. Коли ж всі дивувались тому, що Ісус творив, Він сказав учням Своїм:
44«Вкладіть слова ці у ваші вуха: Син Людський має бути виданий у руки людські».
45Проте вони не зрозуміли сказаного, воно було закрите для них, щоб вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялися.
46І прийшло їм на думку: «Хто з них міг би бути більшим?»
47Та Ісус, знаючи думки їхні, взяв дитину, поставив її біля Себе
48і сказав їм: «Хто прийме цю дитину в ім'я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто послав Мене. Бо хто найменший між усіма вами, той буде великий».
49А Іоанн сказав у відповідь: «Учителю, ми бачили чоловіка, котрий ім'ям Твоїм виганяв демонів, але ми заборонили йому, бо він не ходить з нами».
50А Ісус сказав йому: «Не забороняйте йому, бо хто не проти вас, той за вас!»
51Коли ж наближались дні відходу, Він вирішив іти до Єрусалиму.
52І послав посланців перед Собою; і вони пішли й увійшли в село самарянське, щоб приготувати Йому,
53але там не прийняли Його, бо було видно, що Він іде до Єрусалиму.
54Як побачили те учні Його Яків і Іоанн, то сказали: «Господи, хочеш, щоб ми звеліли, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, так як і Ілля вчинив?»
55А Він, обернувшись до них, докорив їм, кажучи: «Не знаєте, якого ви духа!
56Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати!» І вони пішли в інше село.
57Одного разу, коли вони йшли дорогою, сказав Йому хтось: «Господи, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов».
58Ісус же відповів йому: « Лисиці мають нори, і птахи небесні гнізда, а Син Людський не має, де й голову прихилити».
59І Він сказав другому: «Йди за Мною!» Той же відповів: «Господи, дозволь мені спочатку піти і поховати батька мого».
60А Ісус сказав йому: «Залиши мертвим ховати мерців своїх, а ти йди і звіщай Царство Боже!»
61Ще інший сказав: «Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені передусім попрощатися з домашніми моїми».
62Та Ісус сказав йому: «Жоден, хто кладе руку свою на плуг і оглядається назад, не придатний для Царства Божого».