1Після того Господь вибрав і інших сімдесят учнів і послав їх по двоє перед Собою в кожне місто та місця, куди Сам мав іти.
2І сказав їм: «Жнива великі, а робітників мало. То ж благайте Господаря жнив, щоб вислав працівників на жнива Свої!
3Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят серед вовків.
4Не беріть ні грошей, ні торбини, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5І в який дім ви ввійдете, спочатку скажіть: 'Мир дому цьому!'
6Якщо чоловік миру буде там, то ваш мир спочине на ньому; коли ж ні, то до вас повернеться.
7Залишайтесь в домі цьому, споживайте та пийте, що дадуть вам, бо робітник вартий платні своєї. Не переходьте з дому в дім.
8І в яке місто ви прийдете, і приймуть там вас, то споживайте все, що поставлять перед вами.
9Зціляйте в ньому недужих і кажіть їм: 'Наблизилось до вас Царство Боже!'
10Коли ж прийдете в якесь місто і там не приймуть вас, то, вийшовши на вулицю, скажіть:
11'Ми обтрушуємо порох вашого міста з ніг наших; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже'.
12Кажу вам, що Содому легше буде в день суду, ніж місту тому.
13Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б у Тирі і Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі і попелі, покаялися!
14Та Тиру і Сидону легше буде на суді, ніж вам.
15 І ти, Капернауме, що аж до неба піднісся, до пекла впадеш.
16Хто слухає вас, той Мене слухає, а хто нехтує вами, той Мною нехтує; а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
17І сімдесят учнів повернулися з радістю, кажучи: «Господи, навіть демони підкорюються нам в ім'я Твоє!»
18А Він сказав їм: «Я бачив сатану, що падав з неба, як блискавка.
19Ось даю вам владу наступати на зміїв та скорпіонів і на всю силу ворожу, і ніщо не пошкодить вам.
20Однак не радійте тому, що духи підкоряються вам, а радійте тому, що імена ваші записані на небесах!»
21У той час Ісус зрадів духом і сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних, а відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління!
22Все передав Мені Отець Мій! І ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і ніхто не знає, хто є Отець, тільки Син, і кому Син захоче відкрити!»
23І, звернувшись до учнів окремо, сказав їм: «Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24Бо кажу вам, що багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, та й не бачили, і почути те, що ви чуєте, та й не чули».
25І ось один законник устав і, спокушаючи Його, сказав: «Учителю, що робити мені, щоб успадкувати життя вічне?»
26Він же сказав йому: «Що написано в законі? Як читаєш?»
27Він сказав у відповідь: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумінням твоїм; і ближнього твого, як себе самого».
28Ісус же сказав йому: «Правильно ти відповів. Роби так, і будеш жити!»
29Але він, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: «А хто ж мій ближній?»
30Ісус відповів: «Один чоловік спускався з Єрусалиму в Єрихон і попався розбійникам, котрі роздягли його, поранили і пішли,залишивши його ледве живим.
31Трапилося, що ішов тією дорогою один священик і, побачивши його, пройшов мимо.
32Також і левіт, як прийшов на те місце, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33Але один самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
34і підійшов, і обв'язав йому рани, змастивши їх оливою і вином, посадив його на свого осла і привіз його в гостиницю, і потурбувався про нього.
35А на другий день, від'їжджаючи, вийняв два динарі! і дав господареві, кажучи: 'Доглядай його, а як більше що витратиш, то я віддам тобі, як повернуся'.
36Хто з цих трьох, на твою думку, був ближній тому, що попався розбійникам?»
37Він сказав: «Той, що змилосердився над ним». Тоді Ісус сказав йому: «Іди, і ти роби так само».
38Коли вони далі подорожували, Він увійшов у одне село. Одна жінка, на ім'я Марфа, прийняла Його в дім свій.
39Була у неї сестра, що звалась Марія, котра сіла в ногах Ісуса і слухала слово Його.
40Марфа клопоталась про велике пригощання, і, підійшовши, сказала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя залишила мене одну прислуговувати? Скажи їй, щоб допомогла мені!»
41Ісус сказав їй у відповідь: «Марфо, Марфо, ти турбуєшся і клопочишся про багато що,
42а одне тільки потрібне. Марія вибрала кращу частку, яка не відніметься від неї».