Bible

1 Після цього Ісус проходив через міста і села, проповідуючи і звіщаючи Добру Новину про Царство Боже, і з Ним дванадцять учнів були; 2 і декотрі з жінок, що були зцілені від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої сім демонів вийшло, 3 і Іоанна, дружина Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна та багато інших, котрі служили Йому майном своїм. 4 Коли зібралось багато народу, і люди приходили до Нього з усіх міст, Він почав говорити притчею: 5 «Вийшов сіяч сіяти зерно своє. І коли він сіяв, одне впало край дороги і було потоптане, і птахи небесні поклювали його. 6 Інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи. 7 А інше впало між тернину, і тернина виросла і заглушила його. 8 А ще інше впало на добру землю і, зійшовши, принесло плід стократний». Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має вуха слухати, нехай слухає!» 9 Учні ж Його запитали Його, кажучи: «Що б значила ця притча?» 10 Він же відповів: «Вам дано знати таємниці Царства Божого; іншим же дається в притчах, так що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не розуміють. 11 Ось що означає притча ця: насіння — це Слово Боже; 12 те, що край дороги, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово з серця їхнього, щоб не повірили і не спаслися. 13 Те, що на камені, це ті, що, почувши слово, приймають з радістю, та не маючи кореня, вірують тільки до часу, а під час спокуси, відпадають. 14 Те, що впало між тернину, це ті, що слухають слово, але відходять від нього і бувають заглушені журбою, багатством та розкошами життєвими, і вони плоду не приносять. 15 А те, що впало на добру землю, це ті, що слухають слово і зберігають його в чистому і доброму серці, і вони приносять плід в терпінні. 16 Ніхто, засвітивши свічку, не накриває її посудиною або не ставить під ліжко, а ставить її на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. 17 Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні захованого, що не стало б відомим і не виявилося. 18 Отже, уважайте, як слухаєте! Бо хто має, тому додасться, а хто не має, від нього візьметься і те, що здається йому ніби він має». 19 Прийшли до Нього мати і брати Його, та не могли доступитись до Нього через натовп. 20 І сповістили Його, кажучи: «Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають бачити Тебе». 21 Він же сказав у відповідь: «Мати Моя і брати Мої це ті, що слухають Слово Боже і виконують його!» 22 Сталося одного дня, що Він увійшов у човен з учнями Своїми. І сказав їм: «Перепливімо на той бік озера». І відчалили. 23 Коли вони пливли, Він заснув. І зірвалася на озері велика буря, аж заливало їх, і вони були в небезпеці. 24 І підійшовши, розбудили Його і сказали: «Наставнику, наставнику, ми гинемо!» Він же встав, заборонив вітрові і хвилям, і настала тиша. 25 Тоді Він сказав їм: «Де віра ваша?» Вони ж, перелякані, дивувалися і говорили один до одного: «Хто ж Він такий, що і вітрам, і воді наказує, і вони слухають Його?» 26 І перепливли вони в країну Гадаринську, що проти Галілеї. 27 Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий демонами з давнього часу; він не вдягався в одежу і не мешкав у домі, а по гробницях. 28 Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним і сильним голосом сказав: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього! Благаю Тебе, не муч мене!» 29 Бо Він звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка. Дуже часто нечистий дух схоплював його так, що в'язали його ланцюгами і кайданами, щоб здержати його, але він розривав кайдани, і демон гнав його по пустині. 30 А Ісус запитав його: «Як твоє ім'я?» Він відповів: «Легіон!», бо багато демонів увійшло в нього. 31 І вони просили Ісуса, щоб не велів їм іти в безодню. 32 Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І Він дозволив їм. 33 І демони вийшли з чоловіка, й увійшли в свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло. 34 Пастухи ж, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. 35 І вийшли люди побачити, що сталося; і прийшли до Ісуса, і побачили чоловіка, з котрого демони вийшли, одягненого і при розумі, що сидів у ногах Ісуса, і вжахнулися. 36 Ті ж, що все бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. 37 І весь народ Гадаринської околиці просив Його піти геть від них, бо обхопив їх великий страх. І Він увійшов у човен і вернувся. 38 А чоловік, з котрого демони вийшли, просив Його, щоб бути з Ним. Та Ісус відпустив його, кажучи: 39 «Повернись додому і розкажи, що зробив тобі Бог!» І він пішов і проповідував по всьому місту, що зробив Йому Ісус. 40 І коли Ісус повернувся, то люди радо прийняли Його, бо всі чекали Його. 41 А ось прийшов чоловік, на ім'я Яір, котрий був начальником синагоги. І, припавши до ніг Ісуса, благав Його увійти до нього в дім, 42 бо в нього була єдина дочка, років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він ішов, народ тиснув Його. 43 А жінка, яка була хвора на кровотечу дванадцять років і яка витратила на лікарів усе, що мала, і ніхто не міг її вилікувати, 44 підійшла ззаду і доторкнулась до краю одежі Його, і зараз же кровотеча в неї зупинилась. 45 А Ісус сказав: «Хто доторкнувся до Мене?» Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: «Учителю, народ оточує Тебе і тисне, а Ти питаєш: 'Хто доторкнувся до Мене?'» 46 Але Ісус сказав: «Хтось доторкнувся до Мене, бо я відчув, як сила вийшла з Мене». 47 Жінка, побачивши, що не втаїлась, з тремтінням підійшла і, впавши перед Ним, призналася перед усіма людьми, з якої причини доторкнулася до Нього і як зараз же зцілилася. 48 Він же сказав їй: «Віра твоя спасла тебе: іди з миром!» 49 Коли Він ще говорив, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: «Дочка твоя померла; не турбуй Учителя!» 50 А Ісус, почувши це, сказав йому: «Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасена». 51 Прийшовши в дім, не дозволив нікому ввійти, крім Петра, Іоанна, Якова та батька і матері дитини. 52 Всі ж плакали і голосили за нею. А Він їм сказав: «Не плачте, вона не померла, а спить». 53 І сміялися з Нього, бо знали, що вона померла. 54 Він же, вислав усіх геть, взяв її за руку і окликнув: «Дівчинко, встань!» 55 І дух її вернувся, і вона зараз же встала; і Він звелів дати їй їсти. 56 І батьки її дуже здивувались. А Він наказав їм нікому не розповідати про те, що сталося.