1Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, який слухав Його, Він увійшов у Капернаум.
2В одного сотника слуга, який був йому дорогий, захворів і був при смерті.
3Коли він почув про Ісуса, то послав до Нього старійшин іудейських просити Його, щоб прийшов і зцілив слугу його.
4І як вони прийшли до Ісуса, то ревно благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти вчинив йому це,
5бо він любить народ наш і побудував нам синагогу».
6Ісус пішов з ними. І коли він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: «Господи, не трудись, бо я недостойний, щоб Ти увійшов під дах мій;
7тому і себе самого не вважаю я гідним, щоб прийти до Тебе, але скажи слово, і видужає слуга мій.
8Бо і я чоловік підвладний, і також маю під собою воїнів. І скажу одному: 'йди', і він йде; а другому: 'прийди', і він приходить, а слузі: 'зроби', і він робить».
9Коли Ісус почув ці слова, то здивувався йому і, обернувшись до народу, який слідував за Ним, сказав: «Кажу вам, що Я не знайшов такої великої віри навіть в Ізраїлі».
10А коли посланці вернулись додому, то знайшли, що хворий слуга видужав.
11І сталося, наступного дня Він пішов у місто, яке називається Наїн; і з Ним йшли учні Його і багато народу.
12Коли ж Він наблизився до міських воріт, виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; і багато людей з міста йшли з нею.
13І коли Господь побачив її, то змилосердився над нею і сказав їй: «Не плач!»
14І Він підійшов, і доторкнувся до одра; ті ж, що несли, зупинились. А Він сказав: «Юначе, кажу тобі: встань!»
15Мертвий підвівся, сів і почав говорити. І Ісус віддав його матері.
16Страх обняв усіх, і вони славили Бога, кажучи: «Великий пророк з'явився між нами, і Бог зглянувся над народом Своїм».
17І чутка про Ісуса розійшлася по всій Іудеї і по всій тій околиці.
18І розповіли Іоаннові учні його про все це.
19І Іоанн покликав двох з учнів своїх, і послав до Ісуса запитати: «Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи чекати нам іншого?»
20Вони, прийшовши, сказали: «Іоанн Хреститель послав нас до Тебе запитати: 'Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи чекати нам іншого?'»
21А в той саме час, Він зцілив багатьох від недугів і хвороб, і від злих духів та багатьом сліпим дав зір.
22То ж Ісус сказав їм у відповідь: «Ідіть і перекажіть Іоаннові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, убогим проповідується Євангеліє.
23І блаженний той, хто не спокуситься Мною».
24Коли ж посланці Іоаннові відійшли, Він почав говорити до народу про Іоанна: «На що ви ходили в пустиню дивитись? На очеретину, яку вітер колише?
25Та на кого ж ви ходили дивитись? На чоловіка, одягненого в м'яку одежу? Адже ті, що в пишних одежах і живуть в розкошах, сидять в царських палацах.
26Тоді на кого ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, ніж на пророка.
27 Це той, про кого написано: 'Ось Я посилаю ангела Мого перед Тобою, котрий приготує дорогу Тобі'.
28Кажу вам: між народженими від жінок нема більшого пророка від Іоанна Хрестителя, але найменший в Царстві Божому, більший від нього».
29І весь народ, що слухав, і навіть митники, віддали славу Богові, охрестившись хрещенням Іоанновим.
30А фарисеї і законники відкинули волю Божу щодо них, і не хрестились від Нього.
31Тоді Господь сказав: «До кого ж уподібню людей роду цього? І до кого вони подібні?
32 Вони подібні до дітей, котрі сидять на вулиці і кличуть один одного, і кажуть: 'Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібну пісню, а ви не плакали'.
33Бо прийшов Іоанн Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п'є, і кажете: 'Він має демона'.
34Прийшов Син Людський, їсть і п'є, і кажете: 'Цей чоловік любить їсти та пити вино, друг митникам і грішникам'.
35І виправдалася премудрість усіма своїми дітьми».
36Один з фарисеїв запросив Його, щоб спожив з ним їжу. І Він увійшов у дім фарисея і возліг.
37І ось одна жінка в місті, яка була грішниця, довідавшись, що Він возлежить в домі фарисея, принесла алебастрову посудину з миром,
38і, ставши ззаду біля ніг Його, плачучи, стала обмивати слізьми ноги Його і витирати волоссям своїм, потім цілувала ноги Його і мастила миром.
39А фарисей, який запросив Його, як побачив це, казав сам в собі: «Коли б Він був пророк, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього: вона ж грішниця».
40А Ісус звернувся до нього і сказав: «Симоне, маю щось сказати тобі». Він каже: «Кажи, Вчителю».
41Ісус сказав: «В одного лихваря було два боржники; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий — п'ятдесят.
42І як вони не мали чим сплатити боргу, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?»
43Симон відповів: «Думаю, що той, кому більше простив». Ісус сказав йому: «Правильно ти розсудив».
44І, обернувшись до жінки, каже Симонові: «Бачиш ти цю жінку? Я увійшов у дім твій, і ти не дав Мені води обмити ноги, а вона слізьми обмила ноги Мої і волоссям своїм обтерла.
45Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої.
46Ти голови Моєї не намастив оливою, а вона миром намастила ноги Мої.
47Тому кажу тобі: багато гріхів її прощаються, бо вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить».
48І Він сказав їй: «Гріхи твої прощаються тобі!»
49А ті, що возлежали, почали говорити в собі: «Хто Він, що і гріхи прощає?»
50А Ісус сказав жінці: «Віра твоя спасла тебе; йди з миром!»