Luke 6
1 У суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому проходити засіяними полями. І учні Його зривали колоски та, розтираючи їх руками, їли.
2 Деякі ж з фарисеїв сказали їм: «Чому ви робите те, чого не належить робити в суботу?»
3 Ісус сказав їм у відповідь: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли сам зголоднів, і ті, що були з ним?
4 Як він увійшов у дім Божий, взяв і їв жертовні хліби й дав тим, що були з ним, а тих хлібів не можна було їсти нікому, крім самих священиків».
5 І сказав їм: «Та Син Людський — Господар і суботи!»
6 І сталось, що іншої суботи Він увійшов у синагогу і навчав; і там був чоловік, у якого права рука була суха.
7 А книжники і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти обвинувачення проти Нього.
8 Але Він знав думки їхні і сказав чоловікові, який мав суху руку: «Встань і вийди на середину». І він встав, і вийшов.
9 Тоді сказав їм Ісус: «Запитаю вас: що дозволено робити в суботу: добро чи зло, спасти душу чи погубити?»
10 І, поглянувши кругом на всіх, сказав чоловікові: «Простягни руку твою!»\ Він так і зробив; і рука його стала здорова, як і друга.
11 А вони розлютилися і радилися між собою, що їм зробити з Ісусом.
12 У ті дні Ісус вийшов на гору помолитися, і пробув всю ніч у молитві до Бога.
13 А коли настав день, Він покликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцять, котрих і назвав апостолами:
14 Симона, котрого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоанна, Філіпа і Варфоломея,
15 Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом,
16 Іуду Якового і Іуду Іскаріота, який і зрадив Його.
17 І, зійшовши з ними з гори, Він став на рівному місці; і було там багато учнів Його і безліч народу з усієї Іудеї й Єрусалиму, і з приморських місць Тирських і Сидонських,
18 що посходилися слухати Його та зцілятися від недугів своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, і зцілялися.
19 І весь народ намагався доторкнутись до Ісуса, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
20 І Він, звівши очі Свої на учнів, говорив: «Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже;
21 блаженні жадаючі тепер, бо насититесь; блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитесь;
22 блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відлучать вас, і будуть ганьбити вас, і знеславлять ім'я ваше ради Сина Людського.
23 Радійте того дня і веселіться, бо нагорода ваша велика на небесах. Бо так само робили батьки їхні з пророками.
24 Але горе вам, багатим, бо ви вже отримали вашу втіху.
25 Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати! Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете сумувати і плакати!
26 Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре, бо так поводились батьки ваші з лжепророками!
27 А вам, котрі слухаєте, кажу: любіть ворогів ваших, чиніть добро тим, хто ненавидить вас.
28 Благословляйте проклинаючи вас; і моліться за тих, які кривдять вас.
29 Коли хто вдарить тебе по щоці, підстав йому другу, а хто хоче взяти в тебе верхню одежу, не борони Йому взяти і сорочку.
30 І кожному, хто просить в тебе, дай; і від того, хто взяв твоє, не вимагай назад.
31 І як хочете, щоб поводилися люди з вами, поводьтеся з ними так само і ви.
32 А коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те вдячність? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
33 І якщо ви робите добро тим, хто робить добро вам, яка вам за те вдячність? Адже грішники чинять так само.
34 А коли ви позичаєте тим, від кого надієтесь одержати назад, яка вам за те вдячність? Бо і грішники позичають грішникам, щоб одержати стільки ж назад.
35 Але ви любіть ворогів ваших, чиніть добро і позичайте, не сподіваючись нічого, і нагорода ваша буде велика, і ви будете синами Всевишнього, бо Він добрий і до невдячних і злих.
36 Отже, будьте милосердні, як Отець ваш милосердний.
37 Не судіть, і вас не будуть судити; і не засуджуйте, то і не будете засуджені; прощайте, то і вам простять.
38 Давайте, і дасться вам: доброю мірою, утрушеною, наповненою, натоптаною віддадуть вам. Бо якою мірою міряєте, такою відміряють і вам».
39 І Він розповів їм таку притчу: «Чи може сліпий водити сліпого? Чи не обидва впадуть у яму?
40 Учень не більший за вчителя, але, вдосконалившись, кожен буде, як учитель його.
41 Чому ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?
42 І як можеш сказати братові твоєму: 'Брате, дай я вийму сучок з ока твого', коли ти сам не бачиш колоди в оці твоєму? Лицеміре, вийми спочатку колоду з свого ока, а тоді будеш бачити, як вийняти сучок з ока брата твого.
43 Нема доброго дерева, яке приносило б плід поганий, а ні дерева поганого, яке приносило б плід добрий.
44 Кожне дерево пізнається по плоду. Не збирають смокви з тернини і винограду з чагарника.
45 Добра людина з доброї скарбниці серця свого виносить добре, а зла людина зі злої скарбниці серця свого виносить зле, бо від повноти серця, говорять уста її.
46 Чому ви звете Мене: 'Господи! Господи!', а не виконуєте того, що Я кажу?
47 Кожен, хто приходить до Мене, слухає Мої слова і виконує їх, Я скажу вам до кого він подібний.
48 Він подібний до чоловіка, котрий, будуючи дім, копав глибоко і положив основу на скелі; і коли прийшла злива, і вода ріки наперла на дім той, то не могла зрушити його, бо він був збудований на скелі.
49 А той, хто слухає і не виконує, подібний до чоловіка, котрий побудував дім свій на землі без основи; і натисла на нього ріка, і він зразу ж розвалився, і руйнування дому того було велике.