Luke 23
1 І все це зборище встало і повело Його до Пілата.
2 І почали звинувачувати Його, кажучи: «Ми знайшли, що Він підбурює народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом — Царем».
3 А Пілат запитав Його: «Ти Цар Іудейський?» А Він сказав йому у відповідь: «Ти говориш!»
4 Пілат сказав первосвященикам і народові: «Я не знаходжу ніякої провини в Цьому Чоловікові».
5 А вони наполягали, говорячи: «Він бунтує народ, навчаючи по всій Іудеї, почавши від Галілеї, до цього місця».
6 Коли ж Пілат почув це, запитав: «Хіба Він галілеянин?»
7 І, довідавшись, що Він з області Іродової, відіслав Його до Ірода, який в ці дні також був у Єрусалимі.
8 Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав бачити Його, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього якесь чудо.
9 І ставив Йому багато питань, але Він нічого не відповідав йому.
10 А первосвященики і книжники стояли і завзято звинувачували Його.
11 А Ірод з воїнами своїми, зневаживши Його і насміявшись над Ним, одягнув Його в світлу одежу і відіслав назад до Пілата.
12 І стали в той день Пілат та Ірод приятелями, бо раніше була між ними ворожнеча.
13 Пілат скликав первосвящеників, начальників і народ
14 та сказав їм: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, як такого, що бунтує народ; і ось я розслідував перед вами і не знайшов у Цьому Чоловікові ніякої провини ні в чому тому, в чому ви звинувачуєте Його.
15 І Ірод теж, бо я посилав Його до нього. І нічого не знайдено в Ньому, вартого смерті.
16 Отже, покаравши Його, відпущу».
17 А йому і треба було на свято відпустити одного в'язня.
18 А весь народ став кричати: «Смерть Йому, а відпусти нам Варавву!»
19 Варавва був посаджений у в'язницю за заколот у місті та вбивство.
20 Пілат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21 Та вони кричали: «Розіпни, розіпни Його!»
22 І він промовив до них утретє: «Яке ж зло вчинив Він? Я не знайшов у Ньому нічого гідного смерті; отже, покаравши Його, відпущу!»
23 Вони ж наполягали і сильним криком домагалися, щоб розіп'яти Ісуса. І крик їхній і первосвящеників переміг.
24 І Пілат присудив, щоб було, як просили вони.
25 Відпустив їм ув'язненого за повстання та вбивство, якого вони вимагали, а Ісуса віддав на їхню волю.
26 І коли повели Його, то затримавши якогось Симона з Кірінеї, який повертався з поля, поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом.
27 І йшло за Ним дуже багато Народу і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 А Ісус обернувся до них і сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
29 Бо надходять дні, коли скажуть: 'Блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували'.
30 Тоді стануть говорити горам: 'Упадіть на нас!' А пагорбкам: 'Покрийте нас!'
31 Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?»
32 Вели також з Ним двох злочинців на смерть.
33 І коли прийшли на місце, яке звалося Череповище, там розп'яли Його і злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч.
34 А Ісус сказав: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що чинять!» І ділили одежу Його, кидаючи жереб.
35 І стояв народ і дивився. І насміхалися разом з ними і начальники, кажучи: «Він спасав інших, нехай спасе Себе Самого, якщо Він Христос, Обранець Божий».
36 І воїни також глузували з Нього, підходячи та підносячи Йому оцет,
37 і казали: «Якщо Ти Цар Іудейський, спаси Себе Самого!»
38 Був також і напис над Ним написаний словами грецькими, латинськими і єврейськими: «Це — Цар Іудейський»
39 Один з розп'ятих злочинців зневажав Його, кажучи: «Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас!»
40 А другий злочинець докоряв йому, кажучи: «Чи ти не боїшся Бога, коли й сам так само засуджений?
41 Бо ж ми засуджені справедливо і прийняли кару за вчинки свої, а Він не вчинив нічого злого!»
42 І сказав Ісусові: «Господи, згадай мене, коли прийдеш в Царство Твоє!»
43 І сказав Ісус йому: «Істинно кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!»
44 Було близько шостої години, і темрява настала по всій землі, аж до дев'ятої години.
45 Сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлась надвоє.
46 Ісус, скрикнувши сильним голосом, сказав: «Отче, в руки Твої віддаю дух Мій!» І, сказавши це, віддав дух.
47 Коли сотник побачив, що сталося, то прославив Бога, говорячи: «Дійсно, Цей Чоловік був праведник!»
48 І всі люди, які зійшлися на це видовище, як побачили те, що сталось, верталися додому, б'ючи себе в груди.
49 Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галілеї, стояли здалека і дивились на це.
50 І ось чоловік, на ім'я Йосиф, радник синедріону, чоловік добрий і праведний,
51 не причетний до ради їхньої ні до вчинків їхніх. Був він з Аримафеї, міста іудейського, і він теж очікував Царства Божого,
52 і, прийшовши до Пілата, просив тіла Ісусового.
53 І знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його в гробі, висіченому в скелі, в якому ще ніхто не був покладений.
54 День той був п'ятниця і наставала субота.
55 Жінки ж, які прийшли з Ісусом з Галілеї, ідучи слідом, бачили гріб і як було покладено тіло Його.
56 І, повернувшись, вони приготували пахощів і мира. А в суботу спочивали за заповіддю.