1Наближалося свято Опрісноків, яке називалось Пасхою.
2І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, бо боялись народу.
3Сатана ж увійшов в Іуду, званого Іскаріотом, одного з дванадцятьох.
4І він пішов і говорив з первосвящениками і начальниками, як Його видати їм.
5Вони зраділи і погодилися дати йому гроші.
6І він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
7Настав день Опрісноків, коли належало приносити пасхальну жертву.
8І послав Ісус Петра та Іоанна і сказав: «Ідіть і приготуйте нам пасху, щоб ми спожили».
9Вони ж запитали Його: «Де хочеш, щоб ми приготували?»
10Він відповів їм: «Ось, як будете входити в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; йдіть за ним у дім, в який він увійде,
11та й скажіть господареві дому: 'Учитель питає тебе: де кімната, в якій Мені їсти пасху з учнями Моїми?'
12І він покаже вам велику світлицю, і там ви приготуйте паску».
13Вони пішли і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14А коли настав час, Він розліг і дванадцять апостолів з Ним.
15І сказав їм: «Дуже бажав Я їсти цю пасху з вами перед Моїм стражданням,
16бо кажу вам, що вже не буду їсти її, поки вона не звершиться в Царстві Божому».
17І, взяв чашу, подякувавши, сказав: «Прийміть її і поділіть між собою,
18бо кажу вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже».
19І, взяв хліб і подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене».
20Так само взяв чашу після вечері, промовляючи: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
21І ось рука зрадника Мого зі Мною за столом.
22Проте Син Людський іде, як Йому призначено, але горе тій людині, яка Його видає!»
23І вони почали запитувати один одного, хто з них мав би це зробити?
24Сталася між ними також суперечка, хто з них має вважатися більшим.
25Він же сказав їм: «Царі панують над народами, і ті, що володіють ними, доброчинцями звуться.
26Але не так ви: між вами хто більший з вас, будь як менший, а хто начальник, як слуга.
27Бо хто більший: чи той хто возлежить, чи той хто прислуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я серед вас, як слуга.
28Ви ж перебували зі Мною у напастях Моїх,
29і Я заповідаю вам Царство, як Отець Мій заповів Мені,
30щоб ви їли і пили за столом у Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять племен Ізраїля».
31І Господь сказав: «Симоне, Симоне, ось сатана домагався, щоб пересіяти вас, як пшеницю,
32але Я молився за тебе, щоб не поменшала віра твоя, а ти, як колись навернешся, утверди братів твоїх».
33Він відповідав Йому: «Господи, я готовий іти з Тобою у в'язницю і на смерть!»
34Але Він сказав: «Кажу тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене».
35І сказав їм: «Як Я посилав вас без мішка і без торби і без взуття, чи бракувало вам чого?» Вони ж відповіли: «Нічого!»
36Тоді Він сказав їм: «Але тепер, хто має мішок, — візьми з собою, також і торбу, а хто не має, продай одяг свій і купи меч.
37Бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і це написане: 'До злочинців Його зараховано'. Бо те, що про Мене приходить до кінця».
38Вони ж сказали: «Господи, ось тут два мечі». І Він відповів їм: «Досить!»
39Тоді Він вийшов і пішов за звичаєм Своїм на гору Оливну. Слідом за Ним пішли і Його учні.
40Прийшовши на місце, Він сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу».
41А Сам відійшов від них на віддаль, на яку можна кинути камінь, припав на коліна й молився,
42говорячи: «Отче, якби Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! Проте не Моя воля, а Твоя нехай буде!»
43І з'явився Йому ангел з небес, і укріпляв Його.
44І, перебуваючи в борінні, Він ще старанніше молився; і був піт Його, як краплі крові, що падали на землю.
45Вставши з молитви, Він прийшов до учнів Своїх і знайшов, що спали з журби.
46І сказав їм: «Чому ви спите? Вставайте і моліться, щоб не впасти в спокусу!»
47Коли Він ще говорив, з'явився народ, а попереду його ішов один з дванадцяти, що називався Іудою, і він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм, Кого я поцілую, Той і є.
48Але Ісус сказав йому: «Іудо, чи поцілунком видаєш Сина Людського?»
49А ті, що були з Ним, як побачили, до чого йдеться, сказали Йому: «Господи, чи не вдарити нам мечем?»
50І один з них вдарив слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51Та Ісус сказав: «Облиште, досить!» І, доторкнувшись до вуха Його, зцілив його.
52А до первосвящеників і начальників храму та старійшин, що зібрались проти Нього, промовив Ісус: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами та киями...
53щоденно Я з вами у храмі бував, і ви не піднімали на Мене рук. Та тепер ваш час і влада темряви».
54Схопивши Його, повели і привели в дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідом.
55Як розклали ж вогонь серед двору та посідали навколо, сів і Петро поміж ними.
56А служниця одна його побачила, як сидів коло вогню, і, придивившись до нього, сказала: «І цей був 3 Ним!»
57Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: «Я не знаю Його!»...
58Незабаром же другий побачив його та й сказав: «І ти з них». А Петро відказав: «Ні!»...
59І минуло ще з годину, хтось інший твердив і казав: «Справді, і цей був з Ним, бо він галілеянин»
60А Петро відказав цьому чоловікові: «Не знаю, що ти говориш». І зараз, як ще говорив він, заспівав півень.
61І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: «Перше, ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене».
62І, вийшовши звідти, гірко заплакав!
63А люди, які ув'язнили Ісуса, насміхалися з Нього та били Його.
64І, зав'язавши Йому очі, вони били Його по обличчю і питали Його, приговорюючи: «Пророкуй, хто вдарив Тебе?»
65І багато інших богозневаг говорили проти Нього.
66А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
67і питали: «Чи Ти Христос? Скажи нам». А Він відповів їм: «Якщо Я скажу вам, ви не повірите.
68А коли Я запитаю вас, ви не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69Та віднині Син Людський сидітиме по правиці сили Божої».
70І всі закричали: «То Ти Син Божий?» А Він відповів їм: «Ви кажете, що Я».
71Вони ж сказали: «Якого ще свідчення нам треба? Адже ми самі чули з уст Його!»