Luke 22
1 Наближалося свято Опрісноків, яке називалось Пасхою.
2 І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, бо боялись народу.
3 Сатана ж увійшов в Іуду, званого Іскаріотом, одного з дванадцятьох.
4 І він пішов і говорив з первосвящениками і начальниками, як Його видати їм.
5 Вони зраділи і погодилися дати йому гроші.
6 І він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити пасхальну жертву.
8 І послав Ісус Петра та Іоанна і сказав: «Ідіть і приготуйте нам пасху, щоб ми спожили».
9 Вони ж запитали Його: «Де хочеш, щоб ми приготували?»
10 Він відповів їм: «Ось, як будете входити в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; йдіть за ним у дім, в який він увійде,
11 та й скажіть господареві дому: 'Учитель питає тебе: де кімната, в якій Мені їсти пасху з учнями Моїми?'
12 І він покаже вам велику світлицю, і там ви приготуйте паску».
13 Вони пішли і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14 А коли настав час, Він розліг і дванадцять апостолів з Ним.
15 І сказав їм: «Дуже бажав Я їсти цю пасху з вами перед Моїм стражданням,
16 бо кажу вам, що вже не буду їсти її, поки вона не звершиться в Царстві Божому».
17 І, взяв чашу, подякувавши, сказав: «Прийміть її і поділіть між собою,
18 бо кажу вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже».
19 І, взяв хліб і подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене».
20 Так само взяв чашу після вечері, промовляючи: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
21 І ось рука зрадника Мого зі Мною за столом.
22 Проте Син Людський іде, як Йому призначено, але горе тій людині, яка Його видає!»
23 І вони почали запитувати один одного, хто з них мав би це зробити?
24 Сталася між ними також суперечка, хто з них має вважатися більшим.
25 Він же сказав їм: «Царі панують над народами, і ті, що володіють ними, доброчинцями звуться.
26 Але не так ви: між вами хто більший з вас, будь як менший, а хто начальник, як слуга.
27 Бо хто більший: чи той хто возлежить, чи той хто прислуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я серед вас, як слуга.
28 Ви ж перебували зі Мною у напастях Моїх,
29 і Я заповідаю вам Царство, як Отець Мій заповів Мені,
30 щоб ви їли і пили за столом у Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять племен Ізраїля».
31 І Господь сказав: «Симоне, Симоне, ось сатана домагався, щоб пересіяти вас, як пшеницю,
32 але Я молився за тебе, щоб не поменшала віра твоя, а ти, як колись навернешся, утверди братів твоїх».
33 Він відповідав Йому: «Господи, я готовий іти з Тобою у в'язницю і на смерть!»
34 Але Він сказав: «Кажу тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене».
35 І сказав їм: «Як Я посилав вас без мішка і без торби і без взуття, чи бракувало вам чого?» Вони ж відповіли: «Нічого!»
36 Тоді Він сказав їм: «Але тепер, хто має мішок, — візьми з собою, також і торбу, а хто не має, продай одяг свій і купи меч.
37 Бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і це написане: 'До злочинців Його зараховано'. Бо те, що про Мене приходить до кінця».
38 Вони ж сказали: «Господи, ось тут два мечі». І Він відповів їм: «Досить!»
39 Тоді Він вийшов і пішов за звичаєм Своїм на гору Оливну. Слідом за Ним пішли і Його учні.
40 Прийшовши на місце, Він сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу».
41 А Сам відійшов від них на віддаль, на яку можна кинути камінь, припав на коліна й молився,
42 говорячи: «Отче, якби Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! Проте не Моя воля, а Твоя нехай буде!»
43 І з'явився Йому ангел з небес, і укріпляв Його.
44 І, перебуваючи в борінні, Він ще старанніше молився; і був піт Його, як краплі крові, що падали на землю.
45 Вставши з молитви, Він прийшов до учнів Своїх і знайшов, що спали з журби.
46 І сказав їм: «Чому ви спите? Вставайте і моліться, щоб не впасти в спокусу!»
47 Коли Він ще говорив, з'явився народ, а попереду його ішов один з дванадцяти, що називався Іудою, і він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм, Кого я поцілую, Той і є.
48 Але Ісус сказав йому: «Іудо, чи поцілунком видаєш Сина Людського?»
49 А ті, що були з Ним, як побачили, до чого йдеться, сказали Йому: «Господи, чи не вдарити нам мечем?»
50 І один з них вдарив слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51 Та Ісус сказав: «Облиште, досить!» І, доторкнувшись до вуха Його, зцілив його.
52 А до первосвящеників і начальників храму та старійшин, що зібрались проти Нього, промовив Ісус: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами та киями...
53 щоденно Я з вами у храмі бував, і ви не піднімали на Мене рук. Та тепер ваш час і влада темряви».
54 Схопивши Його, повели і привели в дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідом.
55 Як розклали ж вогонь серед двору та посідали навколо, сів і Петро поміж ними.
56 А служниця одна його побачила, як сидів коло вогню, і, придивившись до нього, сказала: «І цей був 3 Ним!»
57 Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: «Я не знаю Його!»...
58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: «І ти з них». А Петро відказав: «Ні!»...
59 І минуло ще з годину, хтось інший твердив і казав: «Справді, і цей був з Ним, бо він галілеянин»
60 А Петро відказав цьому чоловікові: «Не знаю, що ти говориш». І зараз, як ще говорив він, заспівав півень.
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: «Перше, ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене».
62 І, вийшовши звідти, гірко заплакав!
63 А люди, які ув'язнили Ісуса, насміхалися з Нього та били Його.
64 І, зав'язавши Йому очі, вони били Його по обличчю і питали Його, приговорюючи: «Пророкуй, хто вдарив Тебе?»
65 І багато інших богозневаг говорили проти Нього.
66 А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
67 і питали: «Чи Ти Христос? Скажи нам». А Він відповів їм: «Якщо Я скажу вам, ви не повірите.
68 А коли Я запитаю вас, ви не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69 Та віднині Син Людський сидітиме по правиці сили Божої».
70 І всі закричали: «То Ти Син Божий?» А Він відповів їм: «Ви кажете, що Я».
71 Вони ж сказали: «Якого ще свідчення нам треба? Адже ми самі чули з уст Його!»