1У перший день тижня, дуже рано, жінки, несучи наготовлені пахощі, прийшли до гробу.
2Але побачили, що камінь був відвалений від гробу.
3І ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4І коли вони були здивовані цим, ось два мужі стали перед ними в блискучих одежах.
5Жінки налякались і схилили свої обличчя до землі, а ті мужі сказали їм: «Чому ви шукаєте живого між мертвими?
6Його нема тут: Він воскрес! Пригадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галілеї,
7кажучи, що Синові Людському треба бути виданому в руки грішних людей, бути розп'ятим і третього дня воскреснути».
8І вони згадали слова Його.
9І, вернувшись від гробу, вони розказали про все одинадцятьом та всім іншим.
10То були: Марія Магдалина, Іоанна і Марія, мати Якова, та інші з ними, які розповіли про це апостолам.
11Та ці слова здалися їм вигадкою, і вони не повірили їм.
12Але Петро встав і побіг до гробу і, нахилившись, побачив, що лежать тільки пелени; і, повернувшись назад, дивувався тому, що сталось.
13Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій за шістдесят від Єрусалима і звалося Єммаус.
14І розмовляли між собою про всі ці події.
15І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
16Але очі їх були стримані, так що вони не пізнали Його.
17Він же запитав їх: «Про що ви, ідучи, обмірковуєте між собою і чому такі засмучені?»
18Один з них, на ім'я Клеопа, відповів, кажучи: «Невже Ти один з прибулих у Єрусалим, не знаєш, що сталося в ньому в ці дні?»
19А Він запитав їх: «Що саме?» Вони ж розповіли Йому, що було з Ісусом Назарянином, Який був пророком сильним у ділі і слові перед Богом і всім народом;
20і як первосвященики і старійшини видали Його для осудження на смерть і розп'яли Його.
21А ми надіялись, що Він є той, що має визволити Ізраїль. До того ж, оце вже третій день, як все це сталося.
22Але деякі жінки наші здивували нас: вони прийшли до гробу,
23та, не знайшовши Його тіла, повернулися і розповіли нам, що бачили явлення ангелів, які кажуть, що Він живий.
24І деякі з тих, що були з нами, пішли до гробу і знайшли так, як розповіли жінки, але Його не бачили».
25Тоді Він сказав їм: «О, немудрі і задубілі серцем, щоб повірити всьому тому, про що пророки сповіщали!
26Чи не так треба було Христові постраждати і ввійти в славу Свою?»
27І, почавши від Мойсея та всіх пророків, Він пояснював їм усе сказане в Писаннях про Нього.
28Коли вони наблизились до села, до якого йшли, Він робив вигляд, ніби хоче йти далі.
29А вони стримували Його, кажучи: «Зостанься з нами, бо вже вечоріє, та й день уже кінчається». І Він увійшов, щоб залишитись з ними.
30І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, поблагословив, розламав і подав їм.
31Тоді очі їхні відкрились, і вони пізнали Його, але Він став для них невидимий.
32І вони сказали один одному: «Чи не палали серця наші в нас, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи нам Писання?»
33І, вставши, тієї ж години, вони повернулися в Єрусалим і знайшли одинадцятьох зібраних разом і тих, що були з ними,
34які говорили: «Господь істинно воскрес і з'явився Симонові».
35А вони розповіли, що сталося в дорозі, і як вони пізнали Його тоді, коли Він ламав хліб.
36Коли вони ще говорили про це, Ісус Сам став посеред них і сказав: «Мир вам!»
37Вони ж схвилювалися та налякалися, бо подумали, що бачать духа.
38Але Він сказав їм: «Чому ви схвилювалися? І чому такі думки входять у серця ваші?
39Подивіться на руки Мої і на ноги Мої; це ж Я Сам, доторкніться до Мене і подивіться: дух не має тіла і кісток, які ви бачите в Мене».
40І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41Коли вони ще не вірили з радості і здивування, Він сказав їм: «Чи маєте тут якусь їжу?»
42Вони подали Йому кусень печеної риби.
43Він взяв і їв перед ними.
44І сказав їм: «Ось те, про що Я говорив вам, коли ще був з вами: 'Потрібно, щоб здійснилось усе, що написано про Мене в Законі Мойсеевім, у Пророків і в Псалмах'».
45Тоді відкрив їм розум для розуміння Писання.
46І сказав їм: «Так написано і так належало Христові постраждати і воскреснути з мертвих третього дня,
47щоб покаяння і прощення гріхів проповідувалось в ім'я Його між усіма народами, починаючи з Єрусалиму.
48А ви свідки цього.
49І ось Я пошлю обітницю Отця Мого вам, ви ж залишайтеся в місті, аж доки не сповнитеся силою згори».
50І Він вивів їх до Віфанії і, піднявши руки Свої, поблагословив їх.
51А коли Він благословляв їх, то став віддалятися від них і підноситись на небо.
52Вони поклонились Йому і повернулися в Єрусалим з великою радістю.
53І вони перебували постійно в храмі, прославляючи і хвалячи Бога. Амінь.