1Потім Ісус, увійшовши в Єрихон, проходив через нього.
2І ось багатий чоловік, на ім'я Закхей, начальник митників,
3бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малого росту.
4І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб бачити Його, бо Він повинен був проходити мимо нього.
5А коли Ісус прийшов на це місце, поглянувши, побачив його, і сказав: «Закхею, злізай скоріше, бо сьогодні Мені треба бути в тебе в домі!»
6Він зараз же зліз і прийняв Його з радістю.
7Усі бачили це та й почали нарікати, кажучи: «Він зайшов до грішного чоловіка!»
8Закхей же встав і сказав Господеві: «Господи, половину маєтку мого віддам убогим, а коли кого скривдив чим, поверну вчетверо!»
9Ісус сказав йому: «Сьогодні спасіння прийшло до дому цього, бо і він син Авраама!
10Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і спасти, що загинуло».
11Коли ж вони слухали це, розповів їм ще одну притчу, бо Він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Небесне повинно скоро настати.
12Отже, сказав: «Один чоловік, високого роду, відправлявся в далекий край, щоб прийняти царство і повернутись.
13Покликавши десять рабів своїх, дав їм десять мін срібла, та й сказав їм: 'Пустіть їх в діло, поки Я повернуся!'
14Але громадяни ненавиділи його і послали слідом за ним посланців, кажучи: 'Не хочемо, щоб він царював над нами!'
15І коли повернувся, прийнявши царство, звелів покликати до себе тих рабів, котрим дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
16Прийшов перший і сказав: 'Господарю, міна твоя принесла десять мін'.
17І сказав йому: 'Гаразд, добрий рабе; ти в малому був вірний, візьми управління над десятьма містами'.
18Прийшов другий і сказав: 'Господарю, міна твоя принесла п'ять мін'.
19Він сказав і тому: 'І ти будь над п'ятьма містами!'
20І ще інший прийшов і сказав: 'Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав, загорнувши в хустину.
21Я ж боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий: береш те чого не клав, і жнеш чого не сіяв'.
22А він сказав йому: 'Словами твоїми буду судити тебе, рабе лукавий. Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру я, чого не клав, і жну — чого не сіяв;
23чому ж не віддав ти срібло моє міняльникам; і я, повернувшись, взяв би своє з прибутком?'
24І сказав присутнім: 'Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін'.
25І вони сказали йому: 'Господарю, він уже має десять мін'.
26'Говорю ж вам: кожному, хто має, тому дасться, а хто не має, відбереться і те, що має.
27А ворогів моїх, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і побийте переді мною!'»
28Розповівши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалиму.
29Коли ж Він наблизився до Віфагії і Віфанії, до гори, яка зветься Оливною, послав двох учнів Своїх,
30кажучи: «Ідіть у село, яке перед вами; і як увійдете в нього, знайдете молодого осла прив'язаного, на якого ще ніхто з людей не сідав; відв'яжіть його і приведіть сюди.
31І коли хто запитає вас: 'Навіщо відв'язуєте?', скажіть: 'Він потрібен Господу».
32Послані пішли і знайшли, як Він сказав їм.
33Коли вони відв'язували молодого осла, господарі його запитали їх: «Навіщо ви відв'язуєте осла?»
34Вони ж відповіли: «Він потрібен Господу!»
35І вони привели його до Ісуса; і, накинувши одежу свою на осла, посадили на нього Ісуса.
36Коли ж Він їхав, люди стелили одежу свою по дорозі.
37А коли Він наблизився до спуску з гори Оливної, то безліч учнів, радіючи, почали гучним голосом хвалити Бога за всі чудеса, які бачили,
38говорячи: «Благословенний Цар, Грядучий в ім'я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!»
39А деякі з фарисеїв з-поміж народу казали Йому: «Учителю, заборони учням Твоїм!»
40Він же сказав їм у відповідь: «Кажу вам, що коли вони замовкнуть, то каміння кричатиме!»
41Коли Він наблизився до Єрусалиму, то, дивлячись на нього, заплакав над ним,
42кажучи: «О, коли б ти хоч у цей твій день зрозумів, що потрібно для миру твого! Та нині це закрите від очей твоїх.
43Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої оточать тебе валом, і обложать тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
44І зрівняють тебе з землею, і повбивають дітей твоїх, і не залишать в тобі каменя на камені за те, що ти не зрозумів часу відвідання твого».
45І увійшовши у храм і почав виганяти тих, що в ньому продавали,
46говорячи їм: «Написано: 'Дім Мій — дім молитви', а ви зробили з нього вертепом розбійників».
47І Він навчав у храмі. Первосвященики і книжники та старійшини народу шукали погубити Його.
48Але не знаходили можливості, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.